У Тернополі нардепи влаштували «паперову війну» проти системи

Допоки на місцях на практиці вирішують проблему з садочками, нардепи влаштували «паперову війну» проти системи, яку самі ж і створили.

Народні депутати поділили дітей на «своїх» і «чужих»
Проблема оплати перебування іногородніх дітей у садочках міста Тернополя виникла в рамках реформи децентралізації. Раніше усі послуги оплачувалися за рахунок центрального бюджету. Проте протягом 2014-2017 років з легкої руки народних депутатів внесли ряд змін до Бюджетного кодексу України, за якими фінансування закладів дошкільної освіти перекладали на місцеві бюджети. За такі рішення голосували депутати від усіх на той час «коаліційних фракцій». Зокрема таке рішення підтримав і народний депутат від Тернополя, представник фракції «Самопоміч» Тарас Пастух.

Тими ж змінами передбачили можливість для громад укладати угоди про міжбюджетні трансферти, тобто взаєморозрахунки між громадами. Такий механізм дає право одній громаді перераховувати кошти іншій для виконання нею бюджетних зобов’язань, наприклад, оплачувати перебування дітей, зареєстрованих на території однієї громади, у навчальних закладах іншої.

Проте, коли приймали зміни, народні депутати не врахували всіх реалій.

Наприклад, про позашкільну освіту забули повністю. Також не було враховано того факту, що більшість українських міст не знали капітальних ремонтів дорожньої інфраструктури, а комунальне господарство було фактично зношене. Це змушувало місцеве самоврядування спрямовувати кошти у першу чергу на реформу ЖКГ. І це мільярдні кошти, які залучали різним способом. Варто зауважити, що у сусідніх країнах таких як Польща, відновлення інфраструктури відбувалося за активної підтримки держави та ЄС. В Україні ж все впало на плечі місцевих бюджетів. Тож, станом на кінець 2017 року склалася ситуація, коли передані з «центру» видатки на місця приблизно у 2 рази перевищували, передані доходи. При цьому заплановані субвенції з державного бюджету виконувалися невчасно. Відтак місцевому самоврядуванню потрібно було б, або зупинити усі ремонтні роботи, або перестати платити зарплати освітянам і медикам, або шукати законні способи оптимізації видатків.

Тож українські міста, у першу чергу обласні центри, один за одним почали приймати рішення про зарахування до садочків, у першу чергу, дітей з місцевою реєстрацією. А також почали укладати угоди з довколишніми ОТГ. Вони діяли рівно у рамках тієї системи, яку створили народні депутати. В протилежному випадку, довелося б закривати дитячі садки.

Місцеве самоврядування знайшло рішення
Тернопіль, одним з перших виявив майбутню проблему. Тут була створена спільна комісія з представників міськради, райради та райдержадміністрації для розробки механізму взаєморозрахунків. Було укладено угоди з основною часткою ОТГ, зокрема з Байківецькою громадою, а також з Тернопільським районом. Район погодився перерахувати до бюджету міста близько 2 млн грн на забезпечення дітей з району, які ходять у тернопільські садочки. Тим же шляхом рухається Львів, Київ, Луцьк, Черкаси і багато інших українських міст. Розуміючи реалії, кошти на розвиток дошкільної освіти були виділені і з боку уряду, загалом близько 6 млрд грн. Ці гроші мали б піти в тому числі на оплату перебування дітей у садочках. Очевидно, що народні депутати мали б включитися якось у процес «розрулювання» проблеми, яку ж самі частково спровокували.

Самореклама — замість виправлення помилок
Проте окремі народні обранці, зокрема від партії «Самопоміч», обрали специфічний шлях. Вони розпочали «священну паперову війну» з місцевим самоврядування, розсилаючи звернення з «вимогами» вносити зміни до рішень місцевих рад.

Фактично депутати вимагають, щоб їхні колеги на місцях, а також міські та селищні голови порушували закони, створені у стінах Парламенту. Адже місцева влада повинна діяти виключно у рамках Бюджетного кодексу України, а також у рамках закону про місцеве самоврядування, який вимагає конкретні речі — брати на себе рівно ті зобов’язання, які можливо профінансувати. Очевидно, що і нардепи добре розуміють, що подібні звернення є просто саморекламою. Мовляв «ми робимо все, що можемо». Насправді, ж варто більш старанно працювати над законопроектами так, щоб вони не погіршували, а покращували фінансовий стан місцевих громад.

Іван Возний