– Ви не бачили хлопчика, років шести, в жовтій кепці, смугастій курточці на самокаті?
Вона плакала, бігала від людини до людини біля фонтану. Усі заперечливо хитали головами: ні, не бачили. Нарешті жінка зважилася і впівголоса гукнула:
– Ілюша!
Знов заплакала.
Я сиділа на лавці в суміші тих батьків, тримала на руках Артемка і думала, як можна загубити дитину. Ні, я не осуджувала її. Бо всяке може трапитися. Це швидше було відчуття жаху.
– Ви бачили хлопчика на самокаті? – запитала в мене.
– Йдіть на співучку, там теж багато дітей. Може туди поїхав?
Вона майже побігла.
– Ілля!
Через кілька хвилин повернулася назад.
– Ви бачили…? Ілюша! Хлопчик…на самокаті…жовта кепка
У серці так хотілося їй чимось допомогти. Але я не знала чим. Чому вона не дзвонить в поліцію? Вони допомогли б шукати. Жінка взяла телефон, почала кудись дзвонити….
Інші батьки теж хвилювалися, хтось теж почав шукати хлопчика…
І я б дуже хотіла написати щасливий кінець цієї нинішньої історії. Перерила новини, може десь, хтось написав, що знайшли. Надіюся, обійшлося і Ілюша вже вдома з мамою, татом і сестричкою Діанкою.
Бережіть дітей!
Наталія ЧЕРВАК
Від редакції: як нам повідомили, хлопчика знайшли.
Найшли хлопчика )
В житті всяке буває.Але коли гуляєте з дітьми,будьте завжди уважні.