Пенсіонерку з Тернопільщини, яка живе впроголодь, врятувала лікувальна рослина

Пенсіонерка Оксана Стецько з Чортківського району не нарікає на життя навіть за найскрутніших обставин. Головне дня неї – просто жити.

– Ну і що живу впроголодь? – каже жінка. – Дякую Богові, що живу. На вік знайдеться і лік. Тішуся, що внуків дочекалася. Щодня молюся за них. От вже весна. Думаю, що скоро черешеньки дочекаюся з саду, вишеньки. Дітей не хочу турбувати. В них своє життя і свої потреби. Ще думаю, чим би їм помогти.

Оксана Петрівна отримує 1, 5 тисячі гривень пенсії. На газ і електрику має субсидії. Вона хворіє на цукровий діабет, стенокардію, гіпертонію.

– 600 гривень щомісяця йде на ліки. – продовжує пенсіонерка. – 650 гривень виплачую за кредит. Роками брала з кредитки гроші на ліки, коли не вистачало. 250 гривень лишається на харчування. За цих 250 гривень купую 10 кілограмів дешевої риби –салаки. З’їдаю за місяць. Живу майже впроголодь. Виручає топінамбур. Їм його в любому виді. Бульйон з топінамбуру, пюре варю. Салат роблю, додаю ще цибулі, моркви і яблука. Як капусняк варю, то замість бараболі даю топінамбур. Також тушкую його. Щоб був добрим, даю багато приправ і зелені. Перебиває специфічний запах.

По мені ніхто не скаже, що живу впроголодь, виглядаю добре. Так мене тримає топінамбур. Їсти від нього не хочеться багато. На цукровий діабет дорога дієта – тре риби багато їсти, крупи, сири нежирні потрібні, сметана знежирена. Макарону не з’їм, бараболі не з’їм. Дієта – дороге задоволення. Добре, що на городі є топінамбур.

Деколи ця рослина замінює пенсіонерці і ліки.

– Не знаю, де нині таблетки від тиску поставила, –  говорить пані Оксана. – П’ю юшку з відвареного топінамбуру і мені помагає. Почуваю себе добре. Цей відвар і цукор знижує. Як не маю ліків, то мене виручає топінамбур. Дуже підтримує. Колись мала цілий пакет ліків щомісяця, а тепер – купую третю частину. На всьо помагає – на відкладення солей, на серцево-судинні хвороби.

Цей багатий на вітаміни корінь жінка посадила ще 10 років тому. Тоді вона ще не знала про його властивості.

– Посадила топінамбур на краю городу, – пояснює. – Зробила живий пліт, щоби чужа птиця на город не лізла. Навіть не знала, що він такий корисний. Прочитала колись про нього в газеті і почала їсти.

Раніше неправильно зберігала корінь. Клала в підвал на зиму і він гнив, а цього року зберігала на вулиці, просто прикрила шифером. Він до весни стояв. Як зійшли сніги, то вже викопую новий і їм.

На запитання, чи їла б пенсіонерка лише топінамбур, якби мала більше грошей, на якийсь час вона задумалася.

– Якби мала більшу пенсію, то купувала би більше риби і трохи дорожчої, –  каже. – Але топінамбур все одно б їла, навіть якщо б мала 3 тисячі пенсії.