У сільському магазині Чортківського району. Придбавши усе, що треба і ще трохи того, чого не треба, розраховуюся. Взяла здачу і пакет з крамом. Подякувала привітному продавцеві і йду. Уже біля дверей чую:
– Дай мені дві цицьки. Але грубих.
Цікавість змусила призупинитися. У магазині, крім мене, лише один покупець. Пенсіонер. Невисокий на зріст. Волосся густе і сиве. Обличчя привітне, з правильними рисами. Мабуть, в молодості був красенем. Виймає з кишені чорної куртки гроші. Усміхається до продавця.
– А що це таке – цицька? – не витримую я і повертаюся до прилавка.
– Сардельки. – сміється продавець, відкриваючи холодильник.
– Головне, лише грубі цицьки хочуть купувати. – жартую.
– Ну так, а нащо мені тонкі? – додає, сміючись, пенсіонер.
Трохи здивована тим, чому чоловіки у цьому селі так назвали сардельки, рушаю до виходу. Все ж на жіночі груди вони не схожі. Хоча… може дідусь має вдома корову і в нього свої асоціації.
– Ти диви, але спитала, що то таке. – почула уже біля дверей. Виходжу з магазину. За дверми ще чутно сміх і жарти.
Люблю почуття гумору жителів сіл.
Наталія ЛАЗУКА
Люблю почуття гумору … з “бородатим” анекдотом про “сісіськи”. 🙂 ))