«Снігом можна витерти собі лице, штани, куртку», – тернопільський поет про 18 березня

Не дуже люблю відмивати черевики від болота. Бо то марудна і капарна робота. Ото буває, ідеш вдягнутий в нове і кудись вчасно встигаєш, аж тут раптом попліч проїжджає якесь дрантє і колесом вихлюпує на тебе ту калабаню з болотом та піском. А ті калабані такі підступні, ніби знають, де їм треба лежати, коли тебе минає машина.

В такому випадку в пригоді стає сніг, як то є нині, 18-го березня. Бо снігом можна витерти собі лице, штани, куртку і йти далі, ніби нічого не сталося. А черевики від болота можна відшурувати, навіть не нагинаючись. Шур-шур, вальс в три па навколо себе і вони як новісінькі, може навіть ще ліпші.

Основне не ходити з роззявленим ротом поряд зі снігозбиральними машинами. Бо при попаданні в писок навіть чистого снігу – може бути ангіна. А ангіна то нездала хвороба, бо тоді ще більш-менш нормально можна їсти тільки рідке, а от при ковтанні м’яса, вареників та іншої їжі богів страшно болить горло.

Відтак буде треба щільно закутатись в ковдру і пити літрами чаї з шавлії, ромашки і звіробою. Проте, це вже виключно тоді, коли під рукою немає коньяку чи горілки з перцем. А червоним чи чорним – нема суттєвого значення.

Микола ШПАКОВСЬКИЙ