Чому тернополянам не хочеться вирішувати проблеми свого міста

Першу петицію на сайті Тернопільської міської ради зареєстрували ще 23 жовтня 2015 року. Не скажу, хто це придумав, але як на мене – річ доволі хороша і у чомусь навіть необхідна. Адже з допомогою петицій тернополяни можуть звернути увагу міської влади на питання, які їх турбують і, таким чином, навіть брати певну участь у керівництві містом.

Але… Якщо спробувати навіть поверхово проаналізувати підтримку петицій, виникає відчуття, що тернополяни чи то дуже пасивні, чи їх мало хвилює те, що у місті відбувається.

Зрозуміло, що є петиції, які викликають не бажання їх підтримати, але лише скептичну посмішку. Як, для прикладу, одна з останніх про знищення ворон у Старому парку. Але ж є і доволі суттєві. І при необхідній підтримці влада до них прислухається. Ще один приклад – 9 грудня усе того ж 2015-го року зареєстрована петиція щодо встановлення на зупинках громадського транспорту розкладів руху маршрутних таксі і тролейбусів. І такі розклади на зупинках таки з’явилися. Тобто люди запропонували, представники міської влади розглянули і підтримали. Хороша схема – чи не так?

Проблема ж у тому, що надто мало петицій знаходять підтримку тернополян. Не будемо вдаватися в архівні дані кількарічної давнини. Глянемо трішки ближче.

У соціальних мережах тернополяни довго обурювалися відсутністю гарячої води. А ось петиція про відновлення подачі гарячої води набрала всього 138 голосів. Тобто навіть менше 50 відсотків від необхідної кількості. За кілька днів зареєстрували ще одну петицію цієї ж тематики. Підтримали її всього 132 тернополянина.

І так практично з усім. Побудова багатоповерхових підземно-надземних паркінгів – 130 голосів; виділення житла сиротам – 84; збереження бруківки на дамбі – 80;  встановлення контейнерів для збору речей для малозабезпечених сімей – 70; забезпечення у місті повноцінного вуличного освітлення – 112.

Останнім часом тернополяни підтримали тільки дві петиції. Встановлення мораторію на підняття вартості проїзду у громадському транспорті і демонтаж огорожі навколо набережної Тернопільського ставу.

Зате ми дуже добре вміємо висловлювати невдоволення станом справ у місті. І водночас нам не вистачає чи то часу, чи бажання, щоб навіть не встаючи з дивану, якимось чином на цей стан вплинути.

Марко КЛЕВЕЦЬ, блогер