«Жінці не варто доганяти молодість», – тернопільська поетеса Зоряна Замкова

Чому одних жінок чоловіки люблять, носять на руках у прямому і переносному значенні, а інших – ні, а то й ображають, принижують, використовують або ігнорують? Справа — в жінках чи чоловіках? Про стосунки між чоловіком і жінкою розмова із тернопільською поетесою Зоряною Замковою.

— Коко Шанель у свій час звертала увагу чоловіків: кожного разу, виходячи з дому, жінка йде назустріч своїй долі. Будьте готові її зустріти, — говорить Зоряна. —  Жінка — наче відображення свого чоловіка. Вона прекрасна, якщо і він такий  у ставленні  до коханої. Дивись, чоловіче, на свою жінку і розумій себе. Мірилом гідності жінки стає чоловік, якого вона любить. І навпаки…

Казала моя бабця: вхопився за неї, як штопор — за пробку. Так, кохання — п’янке вино. І той градус стосунків необхідно підтримувати, бо і найкраще вино може перетворитись на оцет… Кожній, навіть найсильнішій жінці потрібен той, хто буде дарувати їй… ні, не квіти, не подарунки… хто постійно буде дарувати їй позитивні емоції… І отримувати такі ж — у відповідь. Бо близькі стосунки — це відображення, це взаємність, це притягальна сила, яка знаходить того єдиного (єдину) з цілого безмежного світу…

Мій головний афродизіак — це інтелект чоловіків, їх доброта, щедрість, почуття гумору  і вміння вести за собою. Чоловіки в соціумі  вміють елегантно відчиняти двері перед жінкою, пустити у свій світ, а потім зачинити у тому світі. У впевнених в собі жінках намагаються максимально викорінити цю впевненість.

Я теж борюся зі своїми слабкостями і, мабуть, ця внутрішня боротьба назовні виглядає — як сила. І чоловіча підтримка мені потрібна. Причому не така, як для багатьох жінок. Для мене головне — поруч сильний чоловік, який знає три важливі слова: «я це зроблю». Якщо людина в чомусь талановита  і може себе реалізувати — це теж є її силою.

— Як зрозуміти, що обраний партнер — «ваш»?

— В одних пар це відбувається з першого погляду — як блискавка. Мені чоловік так і казав, коли вперше побачив, що його пройняло, наче розрядом блискавки. В інших — цей процес розтягується на довший час. Чоловік любить здебільшого жінок, яких поважає, переконував  Ключевський. Жінка, зазвичай, поважає тільки чоловіків, яких любить. Тому чоловік часто любить жінок, яких не варто любити, а жінка часто поважає чоловіків, яких не варто поважати…

Насправді навіть тоді, коли вже відчутно, що обранець — «не твоя людина», жінки намагаються, як висловилася Катерина Безіменна, широко… закривати очі. Наші помилки у стосунках з часом дорожчають. І шлюб часто тримається винятково на одному з партнерів, який обома руками підпирає те, що завжди готове розвалитися, якщо його не підпирати. А чи варто підпирати? Напевне, ні. Але якщо партнери у спільному житті цінують одне одного, шлюб не дасть надто глибоких тріщин. Міцний шлюб ґрунтується на таланті дружби. Кохання, взаємоповага  у стосунках — як вітер: ти його не бачиш, але відчуваєш. І цей вітер напинає вітрило спільного життя…

— У чому полягає сенс сім’ї для тебе сьогодні?

— Коли мова йде про мою сім‘ю, я не намагаюся пригадувати себе від часів Адама та Єви. Це мій оберіг.

— У чому секрет гармонійних відносин між чоловіком та жінкою? Чи бувають ідеальні стосунки?

— Очевидно, ідеальних стосунків не існує. Приглядатись до людей, навіть дуже близьких,  треба злегка примружуючись. Коли ви перебуваєте в гармонії з собою та навколишнім світом, ви таку ж гармонію транслюєте, випромінюєте в світ. І це позитивне налаштування  завжди веде до успіху і творення стосунків.

Якщо знатиму, що коханому потрібні мої власноруч зліплені вареники, я із задоволенням буду їх ліпити. Не постійно. Щоб це не перетворилося на звичку, яку перестають цінувати. В кожному русі жіночої сутності шукаю отой смак життя.

Недавно у всесвітній павутині зустріла опубліковані останні слова Стіва Джобса: «Багатство, яке я нажив, я не можу забрати з собою. Все, що я заберу — це лише спогади, пов’язані з любов’ю. Ось справжнє багатство, яке повинно супроводжувати вас, давати вам сили йти далі…»

З роками обручки стають або тіснішими, або вільнішими. Мудрість стосунків — у вмінні надавати світлих барв коханню, пам‘ятати, що невеличкі знаки уваги роблять послугу великому спільному життю.

— Що таке жінка, за твоїм визначенням?

— Жінка — як емоція, вона ніколи не знайде те, що шукає, доки не зможе виокремити те, до чого прагне. Все пізнається у порівнянні. Склянка води містить більше атомів, ніж є склянок води в усіх світових океанах… Кохання жінки містить більше емоцій, ніж про них написано в сотнях книг…

Кажуть, в п’ятдесят років у кожної людини обличчя таке, якого вона заслуговує. Стан душі відбивається на обличчі. Отож, я ще маю трохи часу (сміється — авт.), аби постаратися і заробити обличчя, якого не встидатимусь. Бо ж найчастіше ми знаємо лиця ближніх, але не серця.

Недавно друг моєї дочки, переглядаючи сімейний альбом, підсумував: «А твоя мама тепер виглядає ліпше, ніж десять літ тому». На що я відповіла: «Жінки в нашій родині — як добротне вино. З роками стають витриманішими, вишуканішими і на смак, і на колір…»

Я вже колись писала, що головне — зберігати в собі гармонійність. Коли жінка “доганяє” молодість, вона даремно витрачає час. Ми зберігаємо не молодість, а любов, жагу до життя.

Вважаю, що жінка просто зобов’язана один день або хоч кілька вечорів тижня присвятити собі. Піти в перукарню (половина успіху жіночої привабливості — в зачісці). Жодна полячка не дозволить собі йти на роботу без органічного макіяжу. Але не “переборщувати ” з косметикою.

Крик і лють знищують вроду. Тому намагаюсь наповнюватись позитивними емоціями. Любов, красу, весняний настрій носять в собі, а не з собою…

 — За що вдячна Богові? Що хотіла б змінити у житті?

— Кажуть: роби те, що велить серце, і Бог радітиме. Найчастіше молитва — це вислуховування того, що Творець говорить нам. Намагаюся говорити з Ним, дослухатися, чути. І вірити.

Що б хотіла змінити? В принципі, ми так і живемо — з бажанням повернути те, що колись робило нас щасливими. Пам’ятається, у дитинстві для щастя достатньо було одного морозива… Та я тепер не прагну повернути роки назад чи змінити щось у тому, що зі мною трапилось. Це все — мій досвід, мій вибір, моє тодішнє бачення світу і себе в ньому. Як казав у байці циган: бачили очі, що купували — тепер їжте… Як правило, доля дарує нам бажане тоді, коли ми вже навчилися без нього обходитися…

Наталя ЛАЗУКА

Джерело: НОВА Тернопільська газета