Кому насправді належить екстрим-майданчик у тернопільському парку

Як гарно весна прикрашає тернове місто… Як радісно, що разом із квітами розцвітають усмішки на лицях тернополян – від самого тепла, від зелені, яка буяє довкола. Парки переповнені тими, хто відпочиває і спостерігає. Та сьогодні мова піде про екстремальний майданчик у парку Топільче. В житті би не подумала, що цей осередок здорового способу життя, який окупували карколомні трюк-мейдери, одного дня з’їсть мені стільки нервових клітин. І насправді виправдає свою назву – «екстрим-майданчик»!

Вже вкотре приходжу сюди з малюком, який катається по парку на беговелі (велосипед без коліс). Раніше ми тільки спостерігали за дітлахами, які наважуються на аналогічному транспорті прошмигувати на невисокий настил поміж змужнілих скейтбордерів та велосипедистів (які радше скидаються на мілітаризованих чуваків на своїх громіздких гірських великах). Хлопчик щоразу з захопленням дивився і на осмілілих малих, і на “старшаків”. Цього чудового дня малий прийняв рішення ринутися в гущавину подій та тіл і собі. Я з гордістю та легким хвилюванням спостерігала за цим хвилин зо п’ять, аж поки двоє чи троє тинейджерів на велосипедах раз по раз почали в’їжджати на тимчасово зайняту малюками територію. Таких невисоких спусків на майдані ще було 2. І всі вільні. Але підлітки вперто «вилітали» саме на той, де товклися і малі, явно наражаючи їх на небезпеку і щоразу переконуючи мене та матусь, які стояли поруч – ще раз так «ломанеться» підійду і стану «на воротях», не пускатиму. Тим більше, що ж є вільні доріжки для катання!

Після чергового одночасного спуску велосипедиста і мого беговелиста, коли обидвоє (мій трирічний і чужий десятилітній) рвонули врізнобіч, щоб уникнути зіткнення, а не витримала і зробила зауваження чорнявому хлопчику.

За мить була оточена зграєю значно старших за «постраждалого від мого зауваження» любителів екстриму, які навперебій, не даючи мені і слова сказати, почали кричати, що цей майдан не для малих. Мої аргументи, що це комунальна власність, що вони самі вдягнуті не за правилами (без шоломів та іншого спорядження) і що, власне, мій малий гуляє тут під моїм наглядом, почув тільки один з групи – і, пригрозивши, що викличуть поліцію, бо ми з малими порушуємо правила поведінки на майданчику, все-таки згодився виконати «3-4 трюки» і дати нам покататися.

От я до чого? Я так і не зрозуміла, що саме порушила. І не тільки я. Якщо вони так дійсно хотіли цього, то чи не можна було сказати це батькам і встановити якийсь час для почергового «трюкування»?! До речі, в правилах поведінки чорним по білому пише: «…особи до 14 років – можуть відвідувати майданчик лише в супроводі батьків». Словом, розбиратися з ними не було бажання, тим більше, що син накатався і перейшов на іншу територію. Але мені стало цікаво: хто надав підліткам право одноосібно користуватися майданчиком і як поводитися на ньому насправді у файному місці, де файні закони так нефайно ігноруються?!

Як запевнили мене в управлінні парків тернопільської міської ради, – майданчик можуть використовувати усі за умови виконання правил поведінки.

У поліції, якою так грозилися малолітні знавці законів, мене запевнили – ніхто не мав права виганяти нас. А от створювати «аварійні» ситуації – це вже недопустимо.

І ось звернення до управління у справах сім’ї, молоді та спорту нарешті розставило всі крапки на «І». Директор Тернопільського міського центру фізичного виховання здоров’я населення Федорович Галина повністю підтримала ініціативу мирного вирішення конфлікту і спростувала інформацію про те, що «Екстрим-майданчик» належить тільки тим, хто займається відповідним видом спорту. Тому у разі виникнення подібних спірних ситуацій, рекомендує дотримуватися черговості у використанні даних тренажерів і намагатися мирно їх врегулювати. Будь-які випадки самовільної і одноосібної «експансії» території – неприпустимі. У найближчому майбутньому на території майданчику буде вмонтовано додаткову табличку – із роз’ясненням окремих правил поведінки та рекомендованим часом перебування для різних вікових категорій відвідувачів, а також тих, які злісно доводять свою правоту і при цьому самі – правил не дотримуються.

Наталія Волотовська