Тесть мав «Запорожця» з ручним гальмом. Він – інвалід війни. Був без ноги. Я починав їздити на його машині, коли ми вже тестя забрали до Тернополя. А син у 15 років брав «Запорожця» з гаража без дозволу і катав своїх однокласників кругом школи. Штрафували їх.
Поміняв уже три машини. Коли писав свій перший роман «Неврахована жертва», там герой – майстерний водій. Я тоді ще не був майстерним водієм і видавав бажане за дійсне. Уявляв, що то я так гарно машиною керую. Потім автоматично навчився. Простий метод – практика їзди.
Давно нема «Запорожця». Він мав властивість час від часу заглохнути. Де я тільки не глох. Їздив «Запорожцем», але мав мобілку. Телефонував дружині або синові, що я там заглох під Чернихівцями. Раз – під Ланівцями. Один раз в Тернополі. Вони присилали знайомих на допомогу. Раз із сином їхали з села, співаючи «Червону Руту». Заглохли. Почалася гроза. Перед грозою встиг ще сина посадити до чужих людей, щоб сказав мамі, де я. Чоловік і жінка їхали на Тернопіль. Син був у 5-му класі. Це був кінець дев’яностих. Тоді ще мобільного я не мав. Блискає, гримить. Правда, один чоловік мене взяв на буксир. Я возив із собою міцний шнурок. На допомогу вже їхав мій співпрацівник Василь Гетьман із кумом. Дружина їх видзвонила. Ми – розминулися у Шляхтинцях. Після того за кермом не співаю.
Коли отримав гран-прі «Коронації слова», спочатку мріяв поїхати в Париж з дружиною. У Париж не вийшло, то ми купили іншу машину. То була 7-ма модель «Жиглів». Це 2003 рік. Премія – 20 тисяч гривень. На той час – значна сума. Долар – по 4 гривні. Мінус податки з премії і вийшло близько 4 тисячі доларів. Ще трошки доклали і купили автомобіль. Кілька років їздили на ньому із сином. Незначні аварії були. Потім її продали. Ще трошки доклали, кредит взяли і купили вже теперішню нашу машину. Це «Дачія-Логан». З великим багажником. Дуже мені підходить для риболовлі. Можна човен надувний покласти, сумку велику з вудками, насос, пакети з приманками, дошки для човна. Весла влазять впоперек. З 11-го червня і десь до середини вересня я їжджу з повним багажником рибальського причандалля. Переважно до Івачева.
Автомобіль вже сприймаю, як живу істоту. Як ввечері виходжу з машини, подумки кажу їй: «До побачення». Влітку за кермом буваю цілими днями. Я вже з нею зріднився. Відчуваю її як продовження себе.
Наталя ЛАЗУКА
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…
Прокурори Бучацької окружної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт стосовно жителя Тернопільського району, обвинуваченого у…
З 8 по 14 червня у Тернопільському обласному центрі служби крові триватиме Тиждень донорства, присвячений…
