Невідома тернопільська організація розбагатіла на 7 мільйонів гривень

У центрі Тернополя, на вулиці із символічною назвою Багата стоїть двоповерховий будинок. Якщо брати до уваги ще й цокольне приміщення, то там є усі три поверхи.

Колись тут засідало керівництво обласного «Укрспирту». Але одного чудового дня у Києві вирішили, що цією галуззю краще керувати прямо зі столиці і будинок покинули напризволяще.

Кілька років тому він перейшов в розпорядження Тернопільської обласної держадміністрації. Хоча будинку це так і не допомогло. Його вікна і далі відлякували перехожих пусткою.

Про нього навіть згадали на останній сесії обласної ради. Запит депутата від ВО «Свобода» Олега Сиротюка про те, чому у місті багато бюджетних організацій туляться по закутках, а приміщення площею 600 квадратних метрів виставляють на аукціон під комерцію для розміщення магазину чи чергової «наливайки».

І це справді так. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області оголосило конкурс на право оренди. Орендарю пропонували цокольне приміщення площею 193,3 кв.м, 1 поверх – 199,1 кв.м і 2-й поверх – 215 кв.м.

Договір оренди мали укладати терміном на 10 років. А орендар повинен був сплачувати в обласний бюджет трішки грошей. Підрахували, що сума 36 тисяч гривень на місяць цілком влаштує усіх.

Заявки на участь у конкурсі приймали до 6 грудня. А вже 12-го мав відбутися конкурс з визначення переможця.

Мав, але не відбувся. І не тому, що не знайшлося охочих взяти в оренду це приміщення.

Розповідає пані Лариса, директор приватного підприємства, яке подало заявку на участь у конкурсі.

– Про можливість орендувати приміщення під магазин у центрі Тернополя ми довідалися із газети «Відомості приватизації». Одразу зібрали усі необхідні документи і суму застави. А вона немаленька. Згідно з умовами конкурсу потрібно було внести 70 відсотків від суми тримісячної оренди. Це майже 76 тисяч гривень. Для будь-якої фірми проблематично вивести такі кошти з обігу. Але ми на це пішли, сподіваючись, що наша фірма, яка займається виготовленням меблів під замовлення, зможе розмістити там магазин або виставковий зал. Так було визначено умовами конкурсу. А наша фірма займається виготовленням меблів за індивідуальними замовленнями. – продовжує пані Лариса. – Ось тільки участь у конкурсі взяти не довелося.

У п’ятницю, 9 грудня мені зателефонували з невідомого номера і попередили, що уже визначений переможець на цей об’єкт. Навіть більше, з ним укладений договір оренди.

Пані Лариса не приховує розчарування і здивування.

– Для чого оголошували конкурс, якщо заздалегідь був відомий переможець. – каже вона.

Попри те, що її попередили про відміну конкурсу, 12 грудня вона все ж відвідала Фонд держмайна, який мав проводити цей конкурс. Жінка хотіла довідатися, скільки було учасників, які умови запропонували конкуренти і, врешті-решт, хто саме став переможцем.

У Фонді їй відповіли, що усю інформацію вона отримає найближчим часом спеціальним листом. А переможцем стала бюджетна організація. Ось тільки яка, не назвали.

Здавалося б, у цій історії усе зрозуміло. Закон визначає, хто користується певними перевагами при приватизації комунального чи державного майна. Але. Конкурс оголошували для відкриття магазину, а приміщення площею 600 квадратних метрів віддали невідомо кому. Ось тут уже не але, а просто цікаво – що ж це за невідома організація, яка відчула потребу у такій площі.

До речі, напередодні конкурсу провели оцінку приміщення. І встановили, що його ринкова вартість більше 7 мільйонів гривень.

А тепер ще одне але. На участь у конкурсі, крім вже згаданого підприємства і переможця поки що невідомої організації, подало заявку ще й Тернопільське відділення Українського товариства глухих (УТОГ). Останні є громадською організацією і користуються певними пільгами.

Голова товариства Надія Коцовська взагалі не розуміє, що трапилося.

– Ми подали заявку у визначені терміни – 5 грудня. – розповідає Надія Дмитрівна. – І тепер нам кажуть, що переможцем визнали іншу організацію, тому що від них документи надійшли ще 23 листопада. Через те, що вони звернулися раніше, саме з ними і підписали договір оренди.

Наше товариство існує з 1968 року. На обліку більше 1400 людей. Ми орендуємо напівпідвальне приміщення маленької площі. Хто переможець – не знаю. Назвали якусь громадську організацію інвалідів, про яку я ніколи раніше не чула. Наразі чекаю, що мені дадуть письмове рішення. Тому що в умовах конкурсу ніхто не вказував, що переможцем стане той, хто скоріше здасть документи. Якби так було написано, то я б здала їх ще з першого дня конкурсу. А так мені зателефонували і повідомили, що конкурсу не буде, тому що уже визначили переможця.

Як бачимо, усі учасники цього конкурсу тепер чекають офіційної відповіді. Хоча би для того, щоб знати, хто переможець і чому саме.

А запитань у цій історії поки що більше, ніж відповідей. І все таки – що ж це за така бюджетна організація інкогніто, якій віддали будівлю вартістю 7 мільйонів гривень у центрі міста. Сайт Про Те стежитиме за розвитком подій і повідомить читачам, що це за щаслива організація, якій перепав такий ласий об’єкт, чим вона займається і хто засновники.

Марко КЛЕВЕЦЬ