Львів’янка Ліля Сокол розповіла, чому українці за кордоном назавжди залишаються заробітчанами

0
11682

375412_477606178944539_2003699576_nЛікар Ліля Сокол про заробітки українців знає з дитинства. Коли їй виповнилось 7 років, мама поїхала за кордон,  де і є досі. Ліля має захоплення. Вона – фея дитячих снів. Вона шиє дитячі постільні набори, ковдрочки та подушечки, шапочки з хомутами. Народилась і виросла у містечку Глиняни Львівської області.

– Тепер простіше – є скайп, вайбер. – розповідає Ліля. – Тож з мамою спілкуємося кожного дня.

Виховував мене дідо у високій моралі та дисципліні, для нього не існувало слів «не вмію», «не знаю», «не буду», отже, коли я втретє пробила колесо у ровері,  то відбортувати його мала сама. Так і в праці тепер – якщо щось не вдається, але розумію, що це потрібно для успіху – не спиняюсь.

Чи часто подорожуєте, чи подорожували? Де саме?

– Так, я часто відвідувала маму у Італії. Альпи – краса неземна, так само, як і Верона, Венеція, чистюще Адріатичне море, бачила Францію (Монте-Карло), Польщу ( Варшава, Величка – там глибоченна соляна шахта,  кілометрові коридори та зали, концтабори Освенцим (Аушвіц), Австрію (Залінцбург) проїздом багато.  А також ми з чоловіком старались побачити Україну, її цікаві місця – почали з Києва; у Львові ми теж довго жили, так що всі вулички і кафешки нам відомі… Рівне, Одеса, Олеський та Підгорецький замки, Тараканівський Форт, Чортові села, Берестечко, Унівський монастир,  на черзі – Тустань та Чортків. Подорожуйте, спогадів у вас ніхто не відбере.

13315531_1117559491615868_2249722755115862612_n– Чи хотіли б колись залишити Україну?

– За кордоном не так то і добре, як думають собі наші люди. Так, більше грошей і можливостей. У мене була можливість попрацювати там, і от що я вам скажу: ти є там ніхто, і звуть тебе ніяк, ти завжди залишатимешся заробітчанином. Ні, поки що я буду вірна Україні.

– Як з’явилась можливість праці за кордоном? Випадково чи заплановано?

– У Італії працювала влітку на канікулах, заплановано. Не могла просто просиджувати штани в хаті, нудно, мама знайшла мені підробіток.

Працювала на кухні у піцерії та помічником піцайоли (людина, яка готує піцу), отримала шикарний досвід, тепер я знавець піци.

Одного разу випала можливість більше місяця працювати у ресторані при готелі – моя робота полягала у прибиранні на кухні та приготуванні зали. У результаті я мала непоганий заробіток і добряче підтягнула італійську мову, бо була за 300 кілометрів від мами і україномовних людей біля мене не було. До того ж англійську вони там не дуже люблять і мало хто володіє нею.

– Здебільшого всі так і кажуть, що ми – просто заробітчани. І все ж, чому так? Через наше внутрішнє самобачення, через те, що не можемо дістати там кращої роботи чи тому, що нас так сприймають апріорі?

– Навіть якщо ти маєш супер-роботу і розумник, ти є емігрантом і створюєш конкуренцію людині, яка є корінним жителем цієї країни. Ставлення апріорі.

13325635_1117548381616979_3510729764904301918_n– А що зробити, щоб вартували? Чи це неможливо в принципі?

– Та ми то вартуємо у деяких випадках дуже багато, просто дуже важко потрапити в потрібне місце у потрібний час.

– Зрештою, тут, в Україні вартість праці людини теж знецінена. Взагалі – людина знецінена! Якби була можливість знову поїхати туди, чи наважилися б?

– На даний момент я б нікуди не їхала. Все, щоб забезпечити нашу сім’ю ми маємо тут.

– Як війна відобразилась на вашому світогляді, житті? Можливо, перестали зовсім читати газети і дивитись новини?

– Спочатку я всім дуже переймалась, переживала, потім – виникла ненависть до влади (застрелили мого кума – донечка залишилась без тата, а жінка без коханого чоловіка ) і перестала стежити за всіма новинами з АТО.

– Ненависть не тільки у вас, але ж цим треба поки жити… Та, мабуть, на противагу цій руйнівній емоції ви помітили в собі щось інше?

– Живемо і віримо у світле майбутнє нашої країни і тих діток, які залишились без батьків, сімей, які залишились без дому.

– Як відрізняється ваш теперішній побут від довоєнного?

– Так склалось, що у мене в домі є 3 телевізори і жоден не працює. Живемо вже кілька років так. Жодного бажання ремонтувати антени до них нема. Стільки часу у нас крав той телевізор. Все, що може тепер цікавити – забезпечує інтернет.

– Що стало для вас тепер дорожче? Чому більше приділяєте увагу?

– Найдорожче – це сімейні відносини. Багато часу виділяю, щоб забезпечити здорове харчування і активний сімейний відпочинок про нагоді.

– Який урок вам дало життя?

– Мене моє життя зробило сильною, так вже вийшло. Основне, це покладатись на себе саму, таке собі кредо. Бути незалежною.

Наталя ВОЛОТОВСЬКА

 



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.