Оптимісти розповіли про Україну в катакомбах, операційній, на хуторі і патрульному авто

Кілька місяців працівники тернопільського телеканалу ІНТБ шукали людей, які вірять в Україну. Знайшли різних героїв: за віком, вподобаннями, професією. Це громадські діячі, освітяни, спортсмени, лікарі, військові, театрали, поети тощо. Кожен дає відповідь на запитання – чому варто вірити в Україну. Усі історії вмістилися у 5 годин оптимізму, правди й надії. Їх показують у Палац Кіно щодня о 16.00 від 24 до 28 серпня. Вхід – вільний.

– Проект «Ті, хто вірить в Україну» розпочали знімати ще навесні, у травні. – розповідає телеведуча Олена Герасименко. –  Три місяці роботи – журналістської, операторської, режисерської, дизайнерської і результат на екранах. Це 25 короткометражних серій про відомих тернополян, їх успіх та працю над собою. Проект символічно готували  до 25-ої річниці Незалежності.

Знімали у найрізноманітніших куточках – у катакомбах, в операційній, на хуторі, в патрульному авто, в улюблених тернопільських місцинах. Старалися у кожній галузі знайти відому особистість, яку поважають тернополяни. Є дуже успішні, є такі, що лише роблять перші кроки до успіху.

До пошуку різних героїв проекту телевізійники підходили однаково. Усі учасники пройшли своєрідний тест-запитання.

– Першим й ключовим телефонним запитанням для пошуку учасників було – чи вірите ви в Україну. – продовжує телеведуча. –  Не емоції  говорять про віру людини, а  її вчинки – що вона зробила для країни, її життєва позиція. А це можна відразу зрозуміти. Для проекту нам принципово потрібні були оптимісти. Аби після перегляду кожен глядач неодмінно повірив в Україну – сильну, переможну, успішну. Аби зрозумів, що віра –  це дієслово, бо для цього потрібно змінювати світ навколо й себе. Проект зроблено, щоб слова мали дію.

Насправді, тих, хто вірить в Україну значно більше. Це люди, які навчилися працювати над собою, вірити в себе й втілювати в життя задумане, ті, котрі не чекають змін від когось, а змінюються самі, котрі не скиглять й не нарікають, а впевнено дивляться у завтра.  Але є й ті, хто розчарувався й склав руки від безнадії. Не маємо права! Не маємо права бути байдужими й бездіяльними, бо все залежить від нас. Я вірю в українців, їх талант, їх силу й перемогу. Віра починається з малого – бути чесними, виконувати закон, навіть в найменших життєвих дрібницям залишатися ЛЮДИНОЮ! Ось моя віра – не слова, а дія. Розпочнемо з себе. А відтак всі разом, по цеглинці збудуємо ту країну, якою неодмінно будемо пишатися. Я вірю в Україну!