Чому Україні не потрібен Вашингтон?

1
220

ДоротякУ нас кожен політик, якому пощастить покласти руку на Пересопницьке Євангеліє, спершу задумується над змінами до Конституції. Хоча у цивілізованому світі Конституцію не змінюють кожних два тижні в залежності від того, хто вхопився за гетьманську булаву. Там її просто виконують.

Попри те, українці  часто задирають носа, бо в нас першими у світі з’явився головний закон держави. Сталося це у квітні 1710 року, коли гетьманом був Пилип Орлик.

Досить цікавий документ і ознайомитися з ним не завадило б усім українським політикам. І не лише політикам.

«Оскільки будь-яка держава стверджується непорушною цілісністю кордонів, то й щоб кордони Малої Росії, Вітчизни нашої, утверджені пактами від Речі Посполитої Польської, найяснішої Порти і від держави Московської, особливо ті кордони, які по річку Случ за гетьманства славної пам’яті Богдана Хмельницького від тієї ж Речі Посполитої Польської до земель Гетьманських і Військових на віки віддані і пактами обумовлені, ніколи не були порушені, ясновельможний гетьман при домовленостях з Найяснішим королем Його Милості Шведським має піклуватись і, скільки Бог дасть сили та розуму, боронити, коли буде треба», – ось так, скільки Бог дасть розуму і сил кордони свої боронити закликав українців Пилип Орлик ще 300 років тому. А далі – шокуючіша фраза: «Також Ясновельможний гетьман повинен буде просити у найяснішого королівського маєстату, аби у договорах Його Величності з державою Московською було викладено, щоб полонених наших, які нині в державі Московській знаходяться, по закінченні війни нам вільних повернули, а всі завдані Україні за теперішньої війни збитки Москвою були сплачені і справедливо відшкодовані. А особливо повинен просити у Найяснішої Королівської Величності, щоб усіх полонених наших, які в державі Його Величності залишилися, було звільнено і нам повернено». Три століття минуло, а писано так, ніби про день сьогоднішній. І нічого у цій Європі за цей час не змінилося. Як була Московія загарбником, так і залишилася.

Хоча дещо таки змінилося. Тоді Орлик шукав захисту від Північного сусіда у Кримського хана. «Оскільки нам завжди необхідна сусідська дружба з Кримською державою, до чиєї допомоги Військо Запорізьке для оборони своєї не раз вдавалося, то, на скільки на цей час це можливо буде, Ясновельможний гетьман через послів своїх до Найяснішої Його Милості Хана Кримського має дбати про відновлення давнього з Кримською державою братерства та єднання військового і підтвердження вічної приязні, дивлячись на яку сусідні держави не відважилися б прагнути поневолити Україну чи коли-небудь чинити над нею ґвалт». А сьогодні Україна не змогла захистити «Кримське ханство».

Але від справ міжнародних перейдемо до внутрішніх: «Якщо у діях Ясновельможного гетьмана буде помічено щось несумісне з правами та вольностями, шкідливе та некорисне для Вітчизни, тоді Генеральна Старшина, полковники і генеральні радники будуть уповноважені вільними голосами чи приватно або, якщо виникне така необхідність, й публічно на раді висловити Його Вельможності докір щодо порушення прав та вольностей без осудження та найменшої образи високої регіментарської честі. На ті докори Ясновельможний гетьман не має ображатися та мститися, а навпаки, намагатися виправити недоладності». Ох, як нам би сьогодні не завадив ось такий пункт у Конституції.

І ось ще досить цікаве: «Сам же Ясновельможний гетьман не повинен мати жодного відношення до військового скарбу і не витрачати ці кошти на власні потреби, а має задовольнятися прибутками й доходами, передбаченими для гетьманської особи і булави»… Щось знайоме, чи не так? Один з тих пунктів сьогоднішньої української Конституції, який не виконував ще жодний Президент.

Не забув Орлик і про простих співвітчизників, або як їх сьогодні називають, пересічних українців: «Ясновельможний гетьман за своєю посадою має дбати про лад у Вітчизні Запорізькій, а особливо повинен пильнувати, щоб людям військовим і посполитим не чинилися збиткові тягарі, податки, пригнічення та здирства, через які вони залишають своє житло і йдуть шукати прихистку у закордонні держави»… Побачив би Пилип Степанович сьогоднішні черги під закордонними консульствами, в яких українці візи випрошують, то схопився б певно не за булаву, а за канчука.

І ще трохи про корупцію. Як же без неї? Виходить, що це одвічна проблема України: «Найбільше ж на людей бідних чинять утиски і здирства та пригнічують їх тягарями владолюбні хабарники, які не за заслуги свої, а через ненаситну пожадливість прагнуть потрапити в уряди військові і посполиті для свого збагачення. Вони спокушають серце гетьманське, і завдяки корупції, без повного обрання та всупереч справедливості і закону, чи в уряди полковничі проникають, чи обіймають інші посади. Тому остаточно постановляється, щоб Ясновельможний гетьман жодними, хоч би й найбільшими, подарунками та респектами не спокушався, нікому за хабарі в урядах ні полковничих, ні інших військових чи посполитих посад не давав і насильно в уряд нікого не призначав. Завжди як військові, так і посполиті урядники, особливо полковницькі, мають обиратися вільними голосами, а по обранні – владою гетьманською затверджуватись»… І що сказав би Орлик, довідавшись, як на його Батьківщині призначають хоча б Генеральних прокурорів?

«Удови-козачки й осиротілі діти козацькі, двори козацькі й жінки в час відсутності козаків, які перебувають в походах або на якійсь іншій військовій службі, щоб до всяких громадських повинностей не притягалися і сплатою податків не обтяжувалися – так погоджено і ухвалено». А як у нас сьогодні – вдови і сироти учасників АТО вже позбавлені сплати податків?

І на завершення: «Часто люди бідні скаржаться на численні здирства з боку збирачів державних податків та податкових чиновників, а також ярмаркових об’їждчиків. Бідній людині взагалі неможливо на ярмарку продати будь-яку річ для полегшення своєї бідності та купити щось для власних потреб без ярмаркової плати. А не дай Боже, хоч чимось завинити, то будеш обідраним ярмарковими об’їждчиками з ніг до голови.  Тому нехай збирачі податків та податкові чиновники збирають до державної скарбниці тільки те мито і тільки з тих товарів, які будуть виражені у майнових угодах, нічого зайвого від купців не вимагаючи і людям бідним здирства не чинячи. Так само й об’їждчики ярмаркові повинні збирати мито з тих, кому належить його платити, а не з убогих людей, які прибули на ярмарок, щоб щось продати або купити для власних потреб. Справ жодних, не тільки кримінальних, а й поточних не відкривати і звичного здирства людям та містам не чинити. А сприяти цьому буде Ясновельможний гетьман своєю мудрою турботою та владою, котрому належить усі негаразди Вітчизни нашої виправляти, а права та вольності військові непорушно зберігати і охороняти». Сьогодні ж варто якійсь сільській бабусі викласти з десяток яєць, які вона планує продати, щоб хоч якось оплатити комунальні послуги, як тут же з’являється кілька посилених нарядів поліції. Аякже, злочинця спіймали, який у державний бюджет кілька копійок не принесе.

Майже через сто п’ятдесят років після прийняття цієї Конституції Тарас Григорович писав:

«Коли ми діждемося Вашингтона

З новим і праведним законом?

А діждемось-таки колись».

Як бачимо, у нас вже був праведний закон. І не Вашингтон потрібен сьогодні Україні, а Орлик. Потрібен політик, який вболіватиме за свою Вітчизну і людей, які у ній живуть.

Чи дочекаємося колись?

Руслан ДОРОТЯК

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ