Надворі вже була ніч. Сіла в таксі, назвала адресу. Поїхали. До водія одразу хтось зателефонував. Він почав голосно розмовляти, при цьому кермуючи і перемикаючи передачі однією рукою. Не люблю такого. Якщо я їду в таксі, то це має бути максимум безпечно. Але робити зауваження не хотілося, тим паче не було як вставити й слова.
Та й водій мені нагадував бандита. Брита голова, ланцюг на шиї, золота печатка на пальці, татуювання. І я – сама в таксі, в платтячку і шльопанцях. Вдень і так було спекотно, а от зараз трохи продувало. Одне вікно зачинити здогадався сам.
– Ну, давай пака, бо тут в мене дєвка в машині. Потім те діло провернемо ще. Я тє гаварю, – почула нарешті.
Як тільки водій вимкнув дзвінок, почав натискати щось на таксометрі.
– Не поняв? А то що таке? – наче сам до себе звернувся, але так, щоб я почула. – Заглючив чи що?
Я зрозуміла, що він не увімкнув лічильник на початку поїздки, тому почав щось вигадувати, аби виправити помилку.
– І часто він так не працює? – запитую я. Сваритися не має наміру, просто цікаво, як викручуватиметься.
– Та ні, – здивовано відповів таксист і раптом, гепнув по таксометру, – Ще ніколи не глючив. Тільки от ти сіла…Мабуть, через жару перегрівся.
Я намагалася бути ввічливою, бо ж справді, всяке може бути. При такому градусі надворі, не лише люди, а й машини можуть відмовлятися працювати. Вирішила піджартовувати:
– Ну, вмикайте, вмикайте, а то проїзд безкоштовним буде.
– Ага, зараз, – тон таксиста раптово змінився. Ніякої натягнутої ввічливості в голосі вже не було чути. – Накину ще гривень 15 за той шмат дороги, та й все.
– Але ж… згідно правил…
– Чуєш? Я що ото дурно маю товкти на тебе машину?
Після цих слів стало страшно реально. Згадалися всілякі погані випадки, пов’язані з таксі. Хотілося швидше додому. Тому я замовкла. Мовчав і водій. Лише зітхав час від часу. Може жалів, що підвищив голос? А може й ні. Я намацала в сумці газовий балончик і відчула, що тремчу, чи то від злості, чи від страху. Може подзвонити чоловікові, просто поговорити? Але згадала, що мій старенький андроїд в цей час вимикається, бо батерея швидко сідає. Ще коли таксі викликала, було 12% заряду. І в поліцію не подзвониш навіть…
– Який під’їзд? – раптом запитав таксист і я аж здригнулася від несподіванки. Доїхали швидко.
– Другий, – тихо відповіла сухим голосом.
З машини вилетіла. Він таки додав 15 гривень. Але я вже тішилася, що залишилася жива, здорова. Так, може я й ляклива, але зайва обережність не завадить.
Воксана ШВАРЦ
Фейковий вброс чергової ТПешки.