Моделі тернопільського фотографа частіше усміхаються, ніж плачуть

0
1530

Її моделям – лише кілька днів після народження. Емоції від роботи – неперевершені. Просто неможливо не усміхнутися, дивлячись на маленьке немовлятко в образі, яке або спить, або грається ручками, або тримає такі дорослі музичні інструменти. Ірина Федорович працює фотографом новонароджених.

– Як давно фотографуєте малечу? Чому вирішили працювати саме з немовлятками?

– Ще з дитинства захоплювалась дитячими фотографіями австралійського фотографа. Мені здавалось це чимось нереально крутим. Ще тоді я не розуміла, як так можна фотографувати цих крихітних діток? Пізніше, коли почала захоплюватись фотографією і більше в неї вникати, думки фотографувати малюків ще не виникало, аж допоки мене не поставили впритул із запитанням – що саме хочу фотографувати? Яку нішу хочу зайняти у цій сфері? І тут відбувались довгі пошуки, аж поки не відчула в собі великого бажання – стати фотографом новонароджених малюків, чи як називають закордоном newborn фотографом. І ось, уже близько двох років я займаюсь улюбленою справою і постійно розвиваюсь у цьому напрямку, проходжу майстер класи, воркшопи, читаю і дивлюсь закордонних фотографів.

– У чому особливість роботи з найменшими моделями – що потрібно знати, вміти, щоб малята не плакали?

– Насправді сама по собі така зйомка є особливою. Якщо просто фотографувати запеленаних малюків в корзинці чи в ліжечку – це одне, а от викласти їх у правильну позу, чи перекласти красиво у інший реквізит – справа не з легких, цьому треба вчитись і багато практикувати.  Не всі дітки лягають у ті чи інші пози. Чим старшою стає дитинка( упрподовж місяця),  тим складніше спозувати її так, як вона була у животику матері. Хоча залишається ще багато різноманітних поз, які можна втілити.

Щоб малятко не плакало  існує кілька простих правил. Нагодувати вашу крихітку, створити комфортну температуру в приміщенні, де відбувається зйомка і, звісно, якщо малятко ще не заснуло, не треба переймались, що щось іде не так, бо дітки все відчувають.

– Як обираєте реквізити, образи для моделей, які лише кілька днів, як появилися на світ?

– Насправді в моїй голові стільки образів крутиться, відколи я почала фотографувати, що іноді починаю то забувати, то згадувати про них. Коли дивлюся на маленьку модельку, то вже тоді можу уявити, що вона може дозволити мені зробити. Якщо сон міцний – можна дуже красиво спозувати і викласти ручки, якщо все ж відкриті очки, то обмотати у красивий шарф і одягнути пов’язочку. Також люблю робити тематичні фотосети, коли батьки музиканти чи мають інше захоплення.

– До речі, як реагують батьки? Чи дають поради, побажання, щодо фотографій? Чи розповідають, ким бачать своїх дітей у майбутньому?

– По-різному. Одні дуже сильно переживають, щоб все пройшло максимально комфортно для малюка (особливо тати). Інші ж довіряють мені своїх малюків і не помічають, як збігає час і тільки кличуть один одного, щоб подивитись на усмішку, чи гарно викладені ніжки й ручки, і завжди дивуються – як їхні дітки можуть так спокійно лежати і спати. Під час зйомки ми говоримо на різні теми, але поки ще не зачіпали майбутнього. Але мені дуже цікаво глянути на них і поспілкуватися через років 20.

– Чи вдається поексперементувати? З такими дітками це можливо?

– Експерементувати можна в міру того, як реагує дитинка на тілесний контакт. Є дуже чутливі дітки, які практично на кожне перекладання прокидаються і їх потрібно знову заспокоювати і підколисувати. А є, звісно, й такі, що не реагують на це сильно, і експерементувати вдається багато.

– Яка зйомка найбільше запам’яталася? Чим?

– Кожна зйомка залишає в пам’яті багато моментів. Були дітки, котрі мали тоненький голосочок і їхній плач просто пронизував мене, хоч розуміла, що це звичайна реакція на перекладання малюка з пози в позу, чи одягання в костюмчики. Також були зйомки із відкритими очками і погляди тих діток пам’ятаю ще до сьогодні – такі вони особливі. Такою пам’ятаю свою першу двійню – вони були просто неймовірними модельками.

– Люди по-різному ставляться до фотографій немовлят у соціальних мережах. Хтось застерігає, посилаючись на різні забобони. А хтось не має терпіння, аби не поділитися якнайшвидше своїм щастям з друзями. Що порадите ви?

– Направду у кожного є свої рішення, які є правильними. Звісно, поповняти портфоліо новими фотографіями красиво і цікаво, але якщо батьки не виставляють фото малюків і свої теж, то заставити ніхто не зможе. Є такі фото, які повторити важко з таких зйомок, то ж просто час від часу їх переглядаю для себе і насолоджуюсь. А батькам пораджу тільки те, щоб фотографували своїх діток і не відкладали на потім, бо згадати, якими вони були в перші дні життя дуже важко. В мене є хлопчик, якому вже 2 років і 9 місяців. Ми з чоловіком не можемо зрозуміти, куди втік час і наш хлопчик вже так швидко виріс, тільки фото розповідають нам про це.

– Ваші побажання читачам сайту Про Те.

– Відкривайте для себе щось нове, не бійтесь віддавати своїх малюків професіоналам своєї справи, щоб спогад про вашу крихітку був незабутнім і красивим. І, звісно, фотографуйте їх щодня – ловіть посмішки, здивування. Фотографуйте, коли вони сплять, досліджують, коли роблять перші кроки.

Спілкувалася Наталія ЧЕРВАК

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ