Тернополянка розповіла, як відплатили її дідові, який воював за радянську владу

0
872

Оксана СеменчукМій дід не любив розказувати про війну, не ходив на урочистості і не носив своїх медалей.

Вони лежали в царку на кухні, у шухляді. Вже не пам’ятаю, скільки їх було. Серед них була медаль за взяття Берліна. Він воював у армії Жукова. Брав участь у вуличних боях в Берліні, був поранений. Забрали його “визволителі” в квітні 1944-го на Тернопільщині, з хати, від трьох малих дітей. Найменшому було два роки. Ще пам’ятаю, як він весь час говорив: “Москалі всьо брешут…” Дякувати Богу, дід повернувся живим до жінки і до своїх малих дітей.

Після війни, повернувшись, дід не хотів іти в колгосп. Його у примусовому порядку заставили туди піти: забрали землю, коней, весь реманент, розвалили велику стодолу. Одного дня, коли дід з бабою працювали в полі і вдома були одні діти, до хати нагрянули партійні активісти. Мамі було 10 років. Вона згадує той кошмар. Діти плакали. По хаті літало пір’я з подушок. Забрали все їстивне і залишили голодними дітей. Повиливали і повисипали всю їжу з баняків і гладущиків. Навіть висипали у відро фасолі з торбинки і перемісили їх з квасним молоком з гладущиків…

Так радянська влада відплатила дідові за те, що він за неї воював.

Олена СЕМЕНЧУК

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ