Чому тернополяни масово їдуть туди, де насправді не дуже добре

0
1079
заробітчани
фото з інтернету

Навесні повертаються з вирію лелеки, а окремі українці линуть закордон на сезонні заробітки. Звичайно, до гастарбайтерства змушує не солодке життя. Не розкішне воно й за кордоном – доводиться важко працювати не покладаючи рук. Тут ніхто не пошкодує, не запитає про здоров’я чи самопочуття. Проте щороку, на початку весни, візовий центр в Тернополі – переповнений. Ніхто не хоче втрачати можливості підзаробити. Що змушує людей залишати сім’ї і шукати кращої долі в чужому краї?

– Чому їдуть? Бо роботи немає. – каже тернополянка Мирослава. – Моя донька їздила. Закінчила інститут, а роботи по спеціальності не знайшла. Та навіть не по спеціальності немає. Бо що то є – 3 тисячі для молодого? Молодь за такі гроші не хоче працювати.

– Бо роботи в Тернополі немає. Мусять шукати. Якби була промисловість, то ніхто б не виїжджав. А так… – пояснює Борис Заставецький.

– На мою думку, це тому що в Україні низький рівень заробітків. А зовсім поруч, за кордоном, за один сезон можна заробити те, що в нас за цілий рік.  – вважає тернополянин Ігор.

– Роботи немає. Зараз є таке, що в день більше тисячі тільки з Тернополя виїжджає. А зараз починається сезон, поляки потребують робочих. Та й не тільки в Польщі. – Розповідає пані Ольга.

Масовий виїзд українців закордон спричиняє чимало проблем. І це стосується не лише економіки рідної держави, але багатьох особистих питань – діти ростуть без батьків.

– Щодо фінансових питань, то гаразд. Але я працюю вчителем і бачу, які є зараз діти. Вони мають телефони, смартфони, але нема батьків. Це недобре. Я наприклад на трьох роботах працюю. – продовжує пані Ольга.

– Для суспільства це погано. Бо сюди відбувається завіз грошей, які тут не вироблені. І це впливає на ціни, на оренду житла, на продукти. – пояснює Борис Заставецький. – І тоді рівень життя одних людей стає достатнім. Не кажу високим, а достатнім. А інші люди, які не хочуть їхати, через якісь свої твердження, то мусять викручуватися тут. І це породжує певні непорозуміння в суспільстві.

– Це справа кожного. – каже Олександр Смик. – Але якщо придивитися, то виїжджають самі працьовиті й талановиті. Дехто назавжди. То про яке майбутнє ми можемо думати?

Єдиним виходом з цієї ситуації тернополяни вбачають розвиток власних підприємств. Якби в нас працювали фабрики й заводи – була б гідна робота й зарплата. Тоді б ніхто не покидав рідного гнізда заради підзаробітку.

– Ну, можливості є завжди. – зауважує тернополянка Мирослава. – Просто треба шукати. Насправді в нас крута країна. Просто в людей можливо інший світогляд, як в людей з інших розвинутіших країн. І тому проблеми в нас.

–  Я чуть-чуть не згідний, що в нас зарплати малі. – каже Василь Горошко. – Якби наші люди тут робили, як закордоном, то не треба було б нікуди їхати. Можна було б й тут працювати. Я колись теж був за кордоном, а тепер маю тут своє виробництво. Але наші люди – в нас робочий день з 8. а вони приходять на 9, з 10 починають працювати. А в 16 вже хочуть йти додому. То можна працювати, аби хотілося.

– Якби була можливість заробляти тут, то люди б не їздили. – погоджується пані Ольга. – Бо кожен хоче після роботи прийти додому, до своїх дітей, до сім’ї. Бо я так виросла. В мене батьки так їздили закордон і я знаю, що то таке. Якби було все добре, то б не їздили.

«Добре там, де нас нема» – але ця приказка не про заробітчан. Адже їдуть вони не засмагати на пляжі чи відпочивати у затишних готельних номерах – аби не втратити часу, працюють зранку до ночі на спекотних полях, на будівництві чи підприємствах. Проте зізнаються, – якщо хоч один раз заробив за один сезон більше, ніж в Україні, то наступного року – поїдеш знову.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ