Тернополянка написала відповідь противникам спідниць

0
1071

Інструкція, як носити спідниці, щоб не змерзли сідниці

спідниці
фото з інтернету

Дуже приємно, що попередня моя публікація «Тернополянкам взимку тепліше у спідницях, аніж у джинсах» так зацікавила вас, дорогі читачки. Одразу скажу, що надихнула мене на її написання моя власна нещодавня покупка нової спідниці. Власне, позитивними емоціями, які я отримала від неї, я й захотіла поділитись із вами. Трошки засмутилась, коли мій позитив пані феміністки перетворили у незначний негатив, навіть розгледівши у моєму матеріалі під мікроскопом своїх душ політичні барви і бажання рекомендувати їм застудитись. Ну не може лікар у моїй особі такого радити! Але про все за порядком.

Почну з того, що Ольга Валяєва проводила не дослідження і, погоджусь, мабуть з вами, навіть не соціальний експеримент. Але щось і про когось «виясняла», як виявляється, у 15335 жінок. Мало, чи не так? Особливо, враховуючи, що часом у справжніх наукових дослідженнях достатньо використати 200 респондентів чи піддослідних. Зрештою, назвати отримані дані «дослідженням» – це теж не гріх. Бо були опитування. Отримані результати, які мають право на існування, навіть якщо їх зробила Валяєва.

Ви хочете статистику і посилання? А кому із колег-журналістів ви вже закидали такі пропозиції? Відколи інтернет-сайт прирівнюється до наукових журналів-гігантів типу Scopus, а і просто збірників наукових конференцій, що автор повинна приводити посилання, обрахунки, тощо?! Може вам ще індекс Гірша вирахувати? У попередній статті є вступ, який містив дані, за які автор особисто не несе відповідальності, але які певним чином імпонують її світосприйняттю. І не тільки її. Крапка. Просто в  статтю не помістили дані від прихильників штанів.

А! Ще забула сказати, я рекламою не займаюсь. Диплому триденних курсів поки ще не маю. Натомість, спідниці рекламує не тільки Валяєва, а й багато європейських дизайнерів. Це завжди модно, трендово. Зрештою, так само, як і штани. Але ж стаття не про них, так що «sorry», якось іншим разом.

Щодо сексуальності, то тут теж все правильно. З точки зору психології чоловічого сприйняття – якщо ви носите тісні штани, то ваша п’ята точка виглядає сексапільно і ви автоматично потрапляєте в  ряд жінок, яких перебирають і прискіпливо оцінюють чоловіки. Якщо ж ви вдягаєте спідницю, ви стаєте сексуальною і тоді маєте право вибору. Вибору і, може, й відбору того чоловіка, який вам сподобався. Це вже по нашому, правда? По-феміністськи? Особливо, якщо спідниця червона. Це, часто, безпрограшний варіант. Принаймні, непоміченою ви не залишитесь.

Також вважається, що жінку у штанях чоловіки автоматично сприймають як свого серед своїх і ніби то це дає їх більше шансів на успіх у чоловічому колективі… Але ж не завжди. Ось звернімось до історії: коли вибухнула Перша Світова війна, то за відсутності чоловіків жінки повинні були багато працювати на заводах. У широких спідницях і корсетах за верстатом незручно, ось і довелося жінкам одягати комбінезони. Правда, треба віддати належне, що поза стінами заводу штани на жінці тоді – все ще вважались моветоном.

Далі. Є такий хороший вислів: «Дивись, як робить ворог і роби ще краще». Це, якщо і справді зважати на те, що робить жінка із «Русский мир». У статті ніде навіть «не пахне», що я по-менторському наказую, що кому носити, як жити. Не хочете – ходіть, як вам зручно. Вас, мабуть, не дуже турбує, наприклад, що в маршрутках звучить реклама, яка вказує дітям економити на шкільних обідах, аби придбати собі айфон? Або що люди запросто купують ліки від кашлю, не диференціюючи в який період бронхіту їх приймати краще всього? Але ж реклама там ще й яка! І опосередковано відбивається на стані здоров’я, ба, навіть демографії держави. Бо яка держава дозволить собі рекламувати стільки спиртного на «квадратний метр» населення? От де «плінтус», виявляється заритий… І не треба вже тоді навіть і наслідків гібридної війни, якщо самі себе руйнуємо. Зсередини. Ось такими нищівними нападками, відводячи увагу від справді нагальних проблем.

Прекрасну половину людства, кого раніше, кого пізніше, але цікавить питання, як стати жіночними, як розкрити свій потенціал… Штани – класична ознака чоловіка, воїна, козака, слов’янина (стаття не покликана вивчати причину використання кілтів у шотландів. Може, в них не було іншого способу налякати ворога, як своїми волохатими ногами. Це жарт, звісно…) а спідниця – споконвіків була у жінок.

15 століття – кочові євразійські жінки-вершниці, скіфи, кельти, зрештою, туркині носили штани. А що ж згодом? Початок 20 століття – Коко Шанель, 1930 р. – Марлен Дітріх, 1961 р. – Одрі Хепберн. Вгадайте, що обʼєднує цей «модельний ряд»? Правильно, штанята.  Новий скандальний фасон, який згодом став таким популярним, зручним і навіть мною любимим. Час від часу. І все ж хочеться окремо виділити саме Єлізабет Сміт Міллер (1822-1911) – першу відому білу жінку, яка вдягла штани. Вона була суфражистка (суфражисти – учасниці руху, які боролися за те, щоб жінкам надали виборчі права). Її мета полягала в тому, щоб допомогти жінкам у Сполучених Штатах отримати право брати участь у виборах. Вона також допомагала рабам боротися за відновлення свободи, при цьому сама проживала в дуже поганих умовах – зупинка в підземному метро і була її будинком. Скажіть, дорогі читачки, противниці спідничок… чи ж ваша гостра критика моєї попередньої статті теж має таку високу мету?

У сучасному світі багато жінок, зрештою, як і чоловіків, викладають шалені гроші за те, щоб дізнатись, як гармонізувати взаємовідносини із протилежною статтю. І не лише славно-, чи то пак, сумнозвісна росіянка Ольга пропагує спідницю для того, щоб дещо с своєму житті гармонізувати, а й відомі кутюр’є. «Пошуршіть» і відкриються двері мудрості, бо вчення світ, а невчення – темрява.

Зі знайдених джерел інформації – жіночим штанам насправді тисячі років. У Азії, Китаї, Індії, Японії жінки їх носили споконвіків і для них, власне, були шокуючими  європейські спідниці та сукні. У Європі ж усе навпаки: для того, щоб штани отримали «зелене світло», потрібно було вигадати велосипед та пережити дві світові війни. І тут, одна з шановних читачок рекомендує «усім індіанкам у Гангу втопитись», бо автор, тобто я, диктує всім в Тернополі категорично переходити на спідниці. Так ось. Я поцікавилась у пані Еліни Абакарової – відомої в Україні та закордоном виконавиці класичного індійського танцю, щодо штанів під сарі індіанок.

«Наскільки я сама знаю, під сарі ніхто штанів не носить, а носять під’юбник,  що зав’язується на шнурку, і на нього вже намотують сарі. – каже Еліна. – Раніше сарі носили по-іншому, є маса різновидів способів, як його мотати і робили це, до речі, без під’юбників. Часто сарі намотувалося навколо ніг як штани. Так само чоловіки намотували навколо ніг і стегон (це називається дготі). Дготі і сарі – це один нешитий тип одягу. Шитий одяг прийшов з Ірану та з Великими моголами. Тоді почали сальвари і жупани носити. Сальвари схожі до шароварів. Назва других пішла з перших.

Блузки під сарі теж в англійців запозичили. Традиційно сарі обмотувалось так, що закривало все тіло, тож блузка була непотрібна. Напевно, раніше ділянку грудей перев’язували тканиною. Вони так звикли до одягу сальвар каміз (сорочка-штани ), що вважають його національним, а насправді – це Іран та мусульманський одяг. Ще Князь Олексій Салтиков, художник і письменник, подорожував по Ірану й Індії та змальовував місцевих жителів і пейзажі. Зображав сільських  жінок з оголеним торсом. Індійці не боялись тіла, це прийшло з мусульманами. Вся скульптура древня на це вказує. Спідниці носять по селах в Раджастані, Гуджараті і Пд. Індії. Під них одягають штанці, але не всюди».

Тож маю тепер завдання для любительок штанів, які вивчають східну культуру, а також Риму і Греції, поцікавтесь, чому саме там носили штани? І чи завжди так було? Ну а про те, як носити спідниці, щоб не зашкодити сідницям – у наступній моїй публікації. А взагалі, не люблю я сваритись, адже краще – миритись.

Наталі ВОЛОТОВСЬКА

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ