Розумію, що у ці святкові дні варто говорити про щось хороше, світле. Та все ж не стримався, щоб трішки не поміркувати про випадок, який трапився зі мною вчора.
Як ото у нас заведено, озброївшись списком на аркуші формату А4, списаному з двох сторін, відправився зранку на ринок за покупками. Щоб стіл святковий був, як мовиться, як у людей.
А морозець вчора ох і прихопив. Руку з кишені не витягнеш. То намагався бігом скупитися, щоб до квартири теплої швидше повернутися. А як можливість траплялася, то купував не на ринку, а у магазинах. Там таки трішки тепліше.
Зайшов в один такий. Все ж попри свято називати не буду. Зауважу лише, що торгують у ньому масло-молочною продукцією і вважається він навіть фірмовим.
Замовив 200 грамів розважного масла. Не подумайте, що шикую, просто попри свято інколи можна дозволити щось трішки краще. Додому повернувся, руки трішки відігрів і взялися усією сім’єю канапки робити. Тут і з’ясувалося, що купив я спред. Хоча платив за масло.
Ось і міркую тепер. Що ж ми все таки за люди – українці. Ну скільки ж ота продавщиця поклала собі у кишеню, обманувши мене напередодні такого великого свята? 5 гривень? 10? Воно справді того варте?
Більш ніж впевнений, що цими днями вона до церкви піде. І молитиметься, і поклони битиме. І вчора перед вечерею «Отче наш» промовила. І перш ніж ложку куті у рот відправити, також молитву промовила.
Ми часто запитуємо, чому живемо так погано. І справді – чому? Невже лише влада наша у цьому винна. Чи Путін який? Ми ж самі до цього зусилля докладаємо. Ми корупції дивуємося у вищих чиновницьких ешелонах і у той же час ледь не кожен, хто має таку можливість, намагається обманути свого ближнього. Бодай яку копійчину, а витягнути у нього з кишені.
Мені спреду того не шкода. Дружина пляцок якийсь спече. А ось жінку ту я таки шкодую. Хоча б тому, що вона втратила мінімум одного покупця.
Але здається мені, що її це мало хвилює. Що їй втрата покупця, якщо совість давно втрачена…
Руслан ДОРОТЯК
Не раз бувало….. зараз такий час, що треба не те, що пробували по можливості… а дарованому коню часом в зуби заглянути.
Руслан ДОРОТЯК, заміть що ще 4 роки тому таких випадків було мало.
Люди хочуть вижити, а паралельно треба ще податки платити і комуналку “по-новому” нараховують.
Хіба не влада винна ? А хто нас ще грабує через ціни на бензин, продукти, податки і т.д. Реформ нема, тільки все дорожає…
а ви на майдан. Може воно 1 подешев1шае трохи. Ви ж завжди зам1сть того, щоб працювати. норовили вкрасти. Де б не працювали. Напрклад в 1970 роц1 – в Чортков1 сус1дки – з кондитерсько1 фабрики що на вигнанськ1й гор1 стояла сус1дка завжди шоколад приносила такий грудками. ще не помелений. друга сус1дка щодня з мяокомб1нату мясо носила. переважно яловитчину. масло. ир – з маслозаводу. А що вже продавц1 з магазин1в – то 1 говорити нема що. Так що тут було так завжди 1 н1хто н1коли 1х не навчить. Це в галичан в кров1. Якщо наша с1м”я не була м1сцева 1 не вм1ла красти, то ми були жебраками. хоча вс1 мали осв1ту 1 н1коли н1 в кого нав1ть ложечки сол1 не просили в борг. А от багато чого не могли соб1 дозволити в одяз1. в 1ж1. як т1 що крали. Просто зараз згадую 1 до цих п1р дуже гидко на душ1 1 в св1домост1 кр1м неприязку н1чого нема.