Той, хто каже одразу те, що думає – не завжди щирий. Швидше, він просто недалекий. Це класичній ідіот – князь Мишкін із роману Достоєвського.
Щира людина це та, яка не буде тримати камінь за пазухою. Щирість, відкритість людини дуже тісно пов’язана з добротою. А люди нещирі сконцентровані на собі та не мають потреби відкриватися іншім, бо чітко розуміють межу між світом і собою.
Я дуже люблю щирих людей, сам доволі щирий і постійно від цього страждаю. Щирим бути невигідно. Особливо, якщо поруч кілька підступних людей, які тільки чекають, щоб ти впав.
Людська мудрість дуже часто може видаватися прекрасною, але я все ж процитую Слово Боже. Якось Господь сказав одному своєму рабу: «Будь сильний та відважний! Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити!» (Ісус Навин 1:9) На даному етапі мого життя це дуже важливий і дорогий для мене вірш. Він дуже живий і правдивий. І саме так я його завжди відчував. Особливо в часи особистих випробувань і скорбот.
Люди можуть любити і ненавидіти, але Господь завжди підтримує тих, хто на Нього надіється. Чим більше я дорослішаю та більше розумію в цьому житті, тим більше я розумію його правдивість.
Намагаюся шукати добре в кожному прожитому дні, а всі неприємні випадки списую на випадковість. Усе добро, яке нас оточує – закономірність, а людські помилки, навіть найбільші – випадкові та непродумані. Це не просто самонавіювання, але це віра Церкви.
Протоієрей Євген ЗАПЛЕТЮК