«Сам вдома» по-тернопільськи: чому тернополянин не виходив з квартири 18 років?

1
786

samotnijУ міському центрі соціальних служб для сім’ї дітей та молоді повідомили про 35-річного чоловіка, який 18 років не виходив з дому, не мав паспорта й не орієнтувався на вулицях рідного Тернополя. У пресі в усьому звинуватили матір, яка тримала сина під замком. Чи справді жінка зробила бранцем свою дитину? Чому був дорослий син «ув’язнений» добровільно?

– Слово «ув’язнений» можна трактувати по-різному. – Каже директор міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Тетяна Горбоніс. – Є насильно ув’язнений і є добровільно. Цей чоловік належить до другої категорії. Він добровільно сидів вдома. Тобто за згодою мами перебував у чотирьох стінах квартири і йому так було зручно.

Сам вдома

Він щодня за звичкою сідає за комп’ютер, який освоїв самотужки, дивиться телевізор, читає. Раніше всім необхідним його забезпечувала мати, а коли вкінці жовтня жінка померла приготувати собі їжу, піти по продукти, зробити інші побутові речі, уже дорослий чоловік не міг, бо не знав як. Майже 20 років він просидів у чотирьох стінах, уникав спілкування з людьми. Не контактував ні з однолітками, ні з родичами. Щоправда, мав доступ до Інтернету, хоча активним учасником соціальних мереж не був. Чоловік працює копірайтером і отримує за це гроші.

– Реальний світ для кожного різний, – каже Тетяна Горбоніс. – Хтось має дуже багато контактів пов’язаних з діяльністю, роботою. А якщо є ще діти, родина, то ти просто вимушений мати зв’язки з суспільством.

Так, у цього чоловіка родина є, але він не підтримує з ними зв’язків. Вірніше, вони не згадують, що такий родич у них є. Однокласники хотіли з ним поговорити, коли дізналися, що той вдома, але він не зрозумів, навіщо йому це. Весь його світ – це квартира і мама.

Мама

Відомо, що працювала в школі. Класна керівничка сина у розмові із соціальним працівником відмітила, що мати «поводилась трішки специфічно».

– Ми не можемо сказати, який в мами був діагноз. – пояснює пані Тетяна. – Не шукаємо причин, чому так сталося. Ми працюємо на майбутнє. Знаємо, що жінка померла приблизно у віці 70 років від захворювання. Якого? Не знаємо. Поховали її сусіди. Говорити про неї позитивно чи негативно ми не хочемо. То є мама цього чоловіка. Можливо, все й сталося через її гіперактивну опіку над сином. Але хіба нам її засуджувати? Так сталося. Ми отримали таку людину і раді, що вчасно можемо надати допомогу.

Цей молодий чоловік не знав, як мама оплачувала комунальні послуги. Які потрібні документи на квартиру виробити, куди звернутись. Він сумує за нею, адже вона була його єдина найближча людина. Подбала, щоб навіть після смерті син мав на що жити. Спочатку виживав на мінімальні гроші й харчі, які ще були в квартирі. Але потрібно було щось робити далі. І він захвилювався. А сусідка, яка жила поруч помітила, що вже кілька днів за стіною дуже тихо.

Сусіди

Сусіди зателефонували у соціальну службу. Але коли приїхали працівники, то пенсіонери не одразу їм повірили. Ставились підозріло. Думали, що це липова служба і якісь шахраї просто хочуть забрати квартиру в молодика.

– Коли ми приїхали, то син почувався насторожено. – Пригадує Тетяна Горбоніс. – За нього заступалися сусіди. Не хотіли, щоб ми тим займалися, бо думали, що ми робитимемо все, аби забрати квартиру.

Сусідка спочатку казала, що сама все зробить. Але коли їй перерахували, по яких установах треба з хлопцем походити, щоб виробити паспорт, субсидію, переписати на нього квартиру, то вона замовкла. Згодом погодилась, щоб тим займалися соціальні працівники.

Соціальний працівник

Імені чоловіка, який 18 років не виходив з дому, у соцслужбі не кажуть, оскільки працюють над тим, щоб вивести його в світ.

– Є такі моменти, – розповідає директор міського центру соціальних служб, – Коли він з соцпрацівником ходить містом, ми не хочемо, щоб була зайва увага до нього. Боїмося, щоб він не злякався й не закрився в собі. Ми ж не знаємо, яка буде реакція. Поки він пішов на контакт і побачив, що від спілкування є лише позитивні моменти.

От днями готували разом спагеті, а також вчилися варити суп. Разом ходять по магазинах, купують продукти. Соціальний працівник помітила, що він збирає всі чеки і складає в рядок на столі. Запитала, навіщо це. Ми ж всі чеки викидаємо. А він відповів, що так порівнює ціни і визначає, де дешевше. Він думає, як йому утримувати себе, як оплатити комунальні. От цього місяця заробив трохи більше і вже тішився.

Здивувався, коли в тролейбусі підійшов до нього кондуктор. Не знав, що тепер оплачувати проїзд можна в салоні. Пригадав, що останній раз купував квиток на вулиці в касі.

Ми запропонували відновити контакти з тими людьми, з якими він 18 років тому був знайомий, але він відмовився. Каже, поки неготовий. Так, у нього є середня освіта, він непогано знає англійську. Та й через Інтернет нині можна вивчити все.

– Ми його навчаємо жити в соціумі, – пояснює Тетяна Володимирівна. – Це стосується вироблення різноманітних документів, оновлення паспорта, оформлення субсидії, забезпечення себе продуктами, купівлі продуктів, побутової хімії. На перших порах ми підключили Червоний хрест і «Карітас», які дізналися про таку людину і відгукнулися допомогти. Медичний огляд він не проходив, але зовнішніх проявів якоїсь складної недуги немає.

Соціальні працівники просять тернополян бути чуйними до тих, хто живе поруч. В нас такі стіни, що через стіни практично все чути, що коїться в сусідів. Не будьте байдужими. Можна зайвий раз постукати двері й запитати чи все нормально.

– Є такі випадки, коли до нас телефонує вже поліція, коли їх викликають на скандали. Якщо є маленькі дітки, то нас обов’язково кличуть. І якщо є такі сім’ї, то ми вже знаємо і з ними працюємо. У нас мобільна команда: служба у справах неповнолітніх, педіатри, соціальні працівники, психологи. – розповідає Тетяна Горбоніс.

Працівники міського центру соціальних служб зазначають, такі випадки поодинокі, але якщо їх не помітити, то вони можуть стати летальними. Тому, коли у вас є хоча б найменші підозри щодо насильства по-сусідству, або знаєте, що ближньому потрібна допомога соціальних служб, обов’язково про це повідомте.

– Тільки ми працюємо з тими зверненнями, які офіційно підтверджені. – пояснює директор міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Тетяна Горбоніс. – Анонімні звернення не розглядаємо. Бажано, щоб людина, яка телефонує сказала, хто вона є. Щоб це була реальна особа, яка подає інформацію. Усі звернення фіксуємо в журналі. Також ми надаємо консультаційні послуги, підказуємо, куди можна звернутися по допомогу.

Телефонувати можна за номером 23-55-92 або приходити у центр (Вул. Медова 3).

Наталія ЧЕРВАК

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ