Інакше назвати те, що відбувається в моєму рідному місті я не можу.
Не могла довго второпати і моя науковий керівник зі Львова, чому я на тиждень відпросилась від приїзду до міста Лева і змушена пропускати курси, аж поки не сказала їй, що живу за містом, в мене вже 3 дні нема води, 2 дні електрики, ну і звісно, можливості передзвонити раніше, бо не було де той телефон зарядити. Вибратись до залізничного вокзалу я теж не маю змоги і бажання, бо 2 квитки на потяг уже в смітнику.
Ось найсвіжіші фото з нашого Березовицького напрямку – 16.11.16 о 8.30 вийшли з дому, майже 2 години перебували в «проїжджому» бусі і… подолали відстань десь коло 200 метрів. О 10.48 біля цукрового заводу вийшли з буса, і тільки в 11.38 були біля Ватри.
Станом на 12 год: дороги не розчищують, транспорт стоїть, а люди йдуть по проїжджій частині, бо іншого шляху немає.
Хочеться висловити окрему подяку добрим людям, які вчора «підібрали» ввечері до себе в машину і підвезли до Кемпінгу, а також висловити подяку студентці стоматологічного факультету Вікторії, яка вчора, крізь снігові завали і темряву, за руку вела мою стареньку бабусю від Збаразького кільця до зупинки «Сільпо», так як транспорт теж був перекритий.
Добро переможе зло. Ха-ха-ха…
Наталя ВОЛОТОВСЬКА
ну ваша старенька бабуся могла цей час i дома пересидiти, а не тинятися по заснiжених вулицях. Навiть якщо в неi i хлiба не було. А претензii всi до пана Надала. Зам1сть розб1рок гри актор1в у ф1льмах, треба м1стом займатися. А демократична держава не може допустити розб1рок такого плану як гра в якихось там ф1льмах актор1в, як1 б вони рол1 там не грали. Це – рол1, а не поступки. А за таке в1дношення до становища в м1ст1 – в т1й же Рос11, над котрою ви насм1хаетеся, давно були б зв1льнен1 вс1 – 1 губернатор 1 голова м1ста. Що ж – ви достойн1 сво1х првител1в 1 свого становища. Хто не скаче – той москаль. Скач1ть дал1.
Дякую, Ганно. за іронією долі, моя бабуся теж Ганна і я чекала саме цього коментара, хоч і не думала, що то будете ви… Бабуся приїхала побути з малюком моїм, поки я мала виїхати до ЛЬвова і півдня двічі провела в заторах, а мені виїхати не вдалось взагалі. Я ні проти кого не виступаю, не насміхаюсь, просто це болісне зітхання душі, а ви – такі , як ви – то ви скачіть. Дибки. В Росії, чи Україні і виплескуйте злість і сатиричн0-істеричне хіхікання. Бог суддя.