Художниця з Лондона малює фрески на київських будівлях

0
914

freska-2Художниця з Лондона Анастасія Білоус розписала будинок у Києві. Стінопис на Подолі виконала у яскравих і насичених тонах. Це романтичний образ дівчини, яка ніжиться у голубій воді посеред латаття. Біля її голови пропливають риби.

Дівчина працювала над стінописом (муралом) усього п’ять днів. Опісля ще довго не відчувала своєї правої руки.

Каже, що витратила понад 50 літрів фарб. Використовувала фасадну фарбу. Також користувалася балончиками.

Це перший настінний розпис Анастасії Білоус. Досі вона писала лише полотна.

– Якось познайомилася з командою ArtUnitesUs, що запрошує художників з різних куточків світу до української столиці. – ділиться художниця. – Я була дуже щаслива, коли вони мені запропонували зробити стіну у моєму рідному Києві. Для мене це стало шансом спробувати себе в ролі мураліста.

Упродовж п’яти днів, доки художниця працювала над муралом  на вул. Константинівська 26, перехожі пропонували розписати їхні приватні домівки.

basejn– Однак я погодилася зробити лише приміщення басейну в новій школі, що на Львівскій 46/8. – сміється. –  Це зайняло значно менше часу – лише три дні. Адже мені допомагав тато. Досі не віриться, що ми вклалися у такий термін. Коли завершили роботу, то ще довго не відчувала свою праву руку. Водночас мене переповнювали суперечливі відчуття. То була суміш утоми, завершеності і повноти.

Каже, що над сюжетом довго не думала. Натхнення прийшло відразу.

– Коли заходжу у нове приміщення чи дивлюся на стіну, призначену для наступного мурала, то відразу бачу результат. – ділиться Настя. – Це приходить миттєво.

Мене надихають роботи Мікеланджело ще з дитинства. Я вже не пам’ятаю, хто мені показав репродукції його робіт, але я тоді твердо вирішила стати художником. Тоді мені було чотири роки і я заявила родині, що хочу бути Мікеланджело 21 століття. Не думаю, що батьки сприйняли це усерйоз. Але все ж віддали мене до школи мистецтв на Ярославовім Валу, що у Києві. Пізніше вони порадили вивчитися на архітектора. Звісно, що прислухалася до них, але на третьому курсі усе ж таки покинула інститут.  Невдовзі разом із матусею переїхала до Британії, де я вже вивчала історію мистецтв.

Каже, що художник має мати добре розвинену інтуїцію. Саме тому полотна збурюють почуття.  Радить купувати саме ті твори, що резонують найбільший спектр емоцій у нового власника.

freska-1– Я вдячна Богу за те, що бачу світ одночасно з різних напрямків. – ділиться художниця. – думаю зображеннями, а також за натхнення ділитися цими зображеннями з іншими. Ще дякую за терпіння  і витривалість. Адже над полотном треба працювати багато годин поспіль. Щодо творчої кризи, мені здається, що таке може трапитися у випадку відсутності «живильного потоку». Для кожного він різний. Це і спілкування, похвала чи, навпаки, критика.

Дівчина почала малювати дуже рано, як батьки вперше придбали кольорові олівці, у два-три роки. Починаючи з абстрактного експрессіонізму, як і всі малюки, аж до зображень нових галактик. Там, поряд із Сатурном та Венерою були і такі важливі планети як Київ, Мінськ, Нововолинськ, де проживала її бабуся.

– У  своєму житті нічого б не змінювала. – зазначає. – Я шукаю красу в унікальності та індивідуальності. Знаю, що помилок насправді не існує, і що кожне рішення чи вчинок є лише рухом уперед. Одначе, якщо ми відчуваємо дискомфорт, то це лише сигнал про те, що потрібно рухатись в іншому напрямку. Якби я не стала художницею, спробувала би себе в живій та письменній сатирі, що на англійській stand up comedy. Щоб стати на шлях художника, треба мати хоч якусь частку почуття гумору. А ще мене приваблюють ілюстрація та сценічний дизайн. Моя мама займалась нерухомістю, а тато архітектурою та графічним дизайном, можливо, вони теж вплинули на вибір професії.

anastasiyaХудожниця пригадує, що батьки виховували її досить вільно, з акцентом на самоосвіту та повагу до інших.

– Вони навчили мене не заперечувати, а зацікавлюватися  протилежними поглядами на життя. – каже. – А ще тримати слово, і замість суперечки спробувати дарувати посмішку своєму опоненту. Вже дорослою я редагувала цей список, додавши чесність щодо своїх бажань і принципів, гідність, вірність, відвагу та здатність кохати і допомагати задарма. А ще навчилася того, що всі ми –  цікаві і варті поваги.

Каже, що світ мистецтва динамічно змінюється. Зникає третя особа – агент, який був посередником між митцем і його цільовою аудиторією.

Тепер нема лише одного світу мистецтва, а є декілька «світів»: естетичний, комерційний, урбаністичний, традиційний, майстерний.  – пояснює Анастасія Білоус. – У кожного свій клієнт і свої методи. У житті художників відіграють дуже важливу роль, якщо не найважливішу, соціальні мережі. Вони скорочують дорогу до аудиторії. А це додаткові гроші, а відповідно, це нові можливості і свобода вибору.

Художниця уже понад 10 років живе у Великобританії. Вивчала в Англії історію мистецтва. Є активним користувачем соцмереж. Каже, що бореться із цією звичкою і намагається звести час онлайн до мінімуму – до кількох годин на тиждень.

Принципово не дивиться телевізор. Уникає огляду новин.

–  Усі новини – негативні, що мене дуже засмучує. – розповідає. – Я не можу не перейнятися. Крім капіталістичних війн і терактів, мене дуже хвилює засмічення океанів і негуманне ставлення до тварин.

Нагадаємо, що цього року робота художниці була в літній виставці Королівської академії мистецтв.

Любов ЛАЗУКА

Довідка. Стінопис розвинувся в Єгипті, Китаї, Середній Азії, Греції, Римі. Широко застосувався в античних міст Північного Причорномор’я в оздобленні житлових будинків, громадських споруд і гробниць (пам’ятки у Керчі, Ольвії, Херсонесі та ін.). За середньовіччя стінопис розвинувся у церковному мистецтві. З 10-13 ст. в Україні походять мозаїки й фрески соборів Києва (Софійського, Михайлівського-Золотоверхого, Кирилівської церкви), Чернігова (Успенського Єлецького монастиря, Борисоглібського), Остра (Юрієвої Божниці) та ін. Традиції монументального стінопису Київської і Галицько-Волинської держави продовжували українські майстрі 14-17 ст., використовуючи частково знання і досвід західно-європейського мистецтва, головно італійського; стінопис монастиря в с. Бакоті (Поділля), церков св. Онуфрія в Лаврові (Галичина), Успенської в Лужанах (Буковина), церкви-ротонди св. Миколи в с. Горянах (Закарпаття), у Вірменській катедрі у Львові (16 ст.).

za-robotoyu

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ