Карпатська подорож тернополянина – або що, де і почім

5
1122

Микола Z«І у синю даль, понад горами лине пісня ця»… Із цією надзвичайно чарівною композицією на устах почалася моя подорож до Прикарпаття. Втомившись від міського життя, мені й моїм компаньйонам вдалося вирватись на три дні й три ночі до краю рік, гір і білих грибів.

Про витрати казатиму по ходу подорожі. Заправивши залізного «коня» (малолітражка) на 600 українських паперів (150 з одного), взявши 4 кілограми картоплі, 3 цибулини, дві банки тушонки і по 2 кілограми огірків та помідорів, і ще дещо (40°) ми вирушили до його величності Івано-Франківська. (Порада: краще їхати через Бучач і Надвірну – там трохи ліпша дорога).

На рахунок переночувати – раджу перед поїздкою 1 годинку приділити Інтернету. І не вірте, якщо на тому кінці дроту вам скажуть, що дешевшого, ніж 120 гривень з людини, немає. (Як каже мій тато – гуцули ще ті… А далі не скажу, щоб не звинуватили у розпалюванні міжрегіональної ворожнечі). Ми поселились за 12 кілометрів від Ворохти за 60 гривень з людини, тому Гугл і телефон вам у поміч.

Діставшись до пункту призначення (село Микуличин) десь о 18 годині ми розмістились і вирушили на тихе полювання. За 2 години назбирали добрячий пакет голубінок, які успішно втушкували, і зробили підливу до картоплі. Тому вечеря вийшла безкоштовною.

Наступного ранку о 7.30 підйом. Сніданок із чаю з молоком і домашнім сиром, яким нас пригостив господар будинку. Увесь день ми присвятили підйому на Говерлу. Ціни на вхід досить ліберальні – 20 гривень з дорослого і 10 з дитини. Але якщо у вас є пільгове посвідчення, то не соромтесь й показуйте його, тоді вхід для вас і вашої сім’ї безкоштовний. Підйом і спуск зайняв близько 5 годин.

Повернулись до місця нічлігу ми близько 19-ї, оскільки по дорозі зупинялись на вечерю у Ворохті, яка обійшлась нам у 60 гривень на одного. Спати я ліг близько 21-ї години, але ще довго згадував крутий підйом і неймовірні краєвиди карпатських гір.

У неділю ми прокинулися о 9 годині і через хвилин 15 нас вже чекав сніданок, який приготував син господаря. Напевно найсмачніший Бограч і м’ясний пиріг, який я коли-небудь куштував (25 гривень). Попрощавшись із господарем паном Володимиром, ми вирушили до водоспаду Гук і на гуцульський ринок у Яремче.

Якщо ви фанат білих грибів як і я, то не лініться й пройдіть вздовж і впоперек по усьому ринку, і велика банка сушених білих грибів за 200 гривень вам гарантована. До файного міста ми поверталися сповнені емоцій і надій, що скоро повернемося, щоб знов насолодитись цією красою.

Тому якщо вас не цікавить море і ви маєте вільні 2-3 дні й 500 гривень, то збирайте гурт і вйо до Карпат.

P.S. не важко порахувати, що така поїздка обійшлась мені у 395 гривень (ну і банка білих грибів –  ще 200). Але повірте воно того точно вартує.

Микола Z

5 КОМЕНТАРІ

Залишити відповідь до Микола скасувати відповідь