Тернополянин Борис Явір дітей назвав за давнім язичницьким звичаєм

9
2691

ЯвірТернополянин Борис Явір провів обряд наречення над молодшим сином Яромиром. Без гостей і фотоапарату. Вранці у своїй квартирі. Борис – одружений 2 роки. Дружина Юліана у декретній відпустці. Мають старшу дитину – Аріану, якій виповнився рік. 

– Дітей ми не хрестили, церковного шлюбу не брали. – розповідає. – Над дітьми провели індивідуальний батьківський обряд ім’янаречення. Дуже простий, без пафосу, вдома. Після пологового, коли приїхали додому, запалили воскову свічку, жінка символічно передала мені сина (мати, яка привела дитину у світ, передає її батькові – голові роду під його опіку). Я взяв дитину на свою вишивану сорочку, сказав, що від себе та предків приймаю її в наш рід, попросив предків бути їй охоронцями. Назвав Яромиром, адже ім’я несе в собі дух першості і дух Сонця. Дочка – Аріана, походить від стародавнього кореня *ar, який означає “світлий”, “благородний”, а в мові галлів Вельсу –  “срібний”.

Язичником Борис Явір став ще школярем.

– Відчував Природу. – говорить. – Родичі у неділю йшли до церкви, а я хотів до лісу, на став. У селі пасли корів чередою і люди мінялися, щоб не вийшло їм на неділю, бо більшість йде до храму. Пасти корову зголошувався я. Вона коло мене була спокійною. Тут теж є якась енергетична взаємодія: в одних людей корова постійно тікає чи десь бігає, ловлять її по полю, а я лишав її на пасовищі і йшов до лісу гуляти. Приходив – корова собі спокійно паслася. А ще любив лежати у траві, спостерігати за хмарами на небі, допізна дивився на зорі вночі. Таке в мене було єднання з природою в дитинстві.

Потім почав задавати дуже багато запитань родичам на теми філософії, релігії, історії. Вони не завжди могли відповісти на них. Навчаючись у школі, з 10-12 років записався в бібліотеку. Після уроків йшов туди, пропадав у читальному залі. Читав наукові журнали, історичні книжки. І зрозумів, що монотеїстичні релігії не відповідають моєму світовідчуттю та світорозумінню.

Явір БорисЩодо питання єдиної істини, то в мене є відчуття єдності з Природою, єдності землі і неба. Такі відчуття переживаю більше всередині себе, не виплескую назовні. Знаю, що людські емоції, людські прокльони, людська радість є формами енергії, яка робить відбиток на всьому, чого торкається. Кожен з нас є частиною так званої Творчої Сили, а, отже, водночас, частиною Землі, відтак частиною Сонячної системи, частиною нашої Галактики, Всесвіту.

Різні релігії розуміння устрою світу передають по-своєму: щось більш правильно, щось неправильно. Якісь уявлення передаються не зовсім адекватно до того, що люди самі знають про нашу планету. З іншого боку, наука дуже багато відкрила про наш світ загалом, але бачимо, що ще чимало релігій просто не хочуть мінятися. Людство з одного боку йде на зміни, а з іншого – боїться їх. Люди звикають їздити певною колією – їм так зручніше. Коли є зміни, до них тяжко адаптовуватися. Я – за ті світогляди, які найбільш адекватно передають існування світу, які найбільш природовідповідні.

Дехто чуючи, що я язичник, насторожується. Було, що агресивно реагували. Це, зазвичай, в соцмережах. Особисто незнайомі люди, долучалися в друзі, починали гнівно коментувати мої записи, ображали, показуючи низький рівень підготовки з питання. Зазвичай таке спілкування завершується блокуванням недоброзичливців. В реальному житті теж знаю людей, які негативно сприймають мої переконання. Але після того, як я їм наводив релігійні, історичні аргументи, вони вмовкали. Не знаю, якими вони далі лишилися, але переставали мене чіпати. Коли адекватній людині наводиш аргумент, вона, можливо, сама не змінюється, але принаймні бере його до уваги. І так в усьому. Ті, хто мене знають краще, сприймають нормально.

Щодо відвідування церкви, то я можу зайти всередину (наприклад, на екскурсії), але не йду, як до місця, в якому можна помолитися. Дружина таких самих поглядів – ми так зійшлися. Вона має навіть ще спокійніше ставлення до релігій, ніж я.

У неділю Борис Явір за звичкою не працює.

– Відпочиваю в той день, коли мені виходить. – продовжує. –  Можемо десь із жінкою погуляти, до родичів поїхати. Дрова у неділю рубати не буду. Хіба б виникла потреба. Дуже добре пам’ятаю слова брата моєї бабці, який казав: «Свято для людини, а не людина для свята».

Борис ЯвірУ 16 років  Борис змінив прізвище. Повне – Явір Іскра.

– Я собі подумав, що так буде краще. – розповідає. – Яке в мене було прізвище до того, не приховую, але і не висвітлюю. У моїх предків часто мінялися прізвища. То секретарка сільської ради недочула і написала не так, то влада мінялася і при зміні документів знову записали не так. Трохи були глухі, чи як, в тій сільській раді. Все одно, те прізвище, яке мав до зміни, не було родовим. Прізвище – це пізніший додаток до імені. Мені більше подобається, як дотепер збереглося в Ісландії, що в них прізвищами служить форма по-батькові. Наприклад, Ерік Міхаельсон – це означає, що Ерік, син Михайла. В нас також є прізвища, утворені за таким принципом – від батька (патронімічні; завершуються на -ич) чи від матері (матронімічні; завершуються на -ишин – якщо син ріс без батька, в сім’ї вдови).

Своє прізвище сприймаю як друге ім’я. Воно запам’ятовується, є незвичним. Багато хто пише через дефіс, а в мене без дефісу.

Борис Явір – магістр педагогічної освіти, спеціаліст образотворчого мистецтва. Основний заробіток – поліграфія, дизайн. Має рекламно-поліграфічний родинний бізнес. Називає себе друкарем. Друкує візитки, книжки, запрошення, календарі, друк на одязі, футболках. Досліджує стародавні городища і святилища. Проводить екскурсії історичними місцями. Понад  10 років по Тернополю їздить на велосипеді. Виїжджає ним за місто. Відвідує стародавні місця. В середньому за кілька годин намотує 80 кілометрів. Громадським транспортом користується хіба в дощ або коли далеко їде. Завжди носить капелюх.

 

9 КОМЕНТАРІ

  1. ар – одиниця вимірювання, від нього походить і аршин.

    Орфографический словарь

    ар, `ара, р. мн. `аров (ед. измер.)

    Энциклопедический словарь

    ар (от лат. area — площадь), единица площади в метрической системе мер, 1 ар = 100 м2 = 0,01 га.
    ар толкование слова ар что значит

    Толковый словарь Ожегова

    Ар, -а, род. п. мн. ч. аров и при счёте преимущ. ар, м. Единица земельной площади, равная 100 кв. м.

    Читаючи подібні АРійські фантазії згадується совок, коли модно було називати дівчат СталІнами )))

    • треба вміти шукати:
      • шумерське ár, ára – ‛(по)хвала; слава, хвалити, славити; яскравий; світлий, ясний’.
      • в шифрованому клинописі концепт ME шифрується як AR2 – ‛слава’, ‛ім’я; відомий, знаний, знаменитий.
      • санскритське ār – ‛славити’, āru ‛славити, молитися’.
      • грецьке Ἄριοι — ‛арии’.

      але ж “адекватний українець” дальше російського словника не заглядає…

  2. Поганин ти, а не Українець – за віру Українці вмирали на палях і шкіру Їм знімали пасами зі спини! Скільки всякої нечисті ще буде плодить Наша Свята Земля – вилазить поганин та намагається пишається тим, яка гидота!!!

    • Микола я прошу вибаченя писати буду не грамотно але не в тому проблема я особисто знаю бориса ,не знав про його світогляд хоча це не важно, я є коріним християнином молюся по 2 години на день, дядько на сході брат теж, і я за весь час спілкування з ним не бачив в його очах гніву навідміна від тебе може його віра не така як моя но я знаю що він хороша людина і я вдячний за це….
      Дальше брат, дідо в 7 років дав мені прикрасний урок якшо тобі шось не подобається це твоя проблема і ти повинен її поміняти або якщо поміняти не можливо то поміняй своє ставляня до неї. Його віра це особисто його справа якшо ти хочеш вирішити це питання.
      мій номер 0687415723.

    • до Вашого відома – наші ж предки, за яких Ви так згадуєте, козаки були язичниками, проте розділяли певні регілійні погляди хрестиянства, тому відвідували церкви та носили хрест. До речі, хрест – це один з самих древніх символів людства взагалі…і в нього дуже цікаве трактування.
      Вчення козаків-характерників взагалі базувалось на розуміннях сил природи та на основі знань волхвів. А ці люди були далеко не християнинами.
      Вибачаюсь, якщо були не точності, проте інформації щодо цього зараз тьма.
      Нічого не маю проти таких, як Явір. Я сам християнин, проте я маю багато запитань без відповідей щодо релігії…я з повагою відношусь до віросповідання наших предків. При цьому я розділяю багато принципів з дзен-буддизму.
      Все відносно. Не потрібно бути таким озлобленим на всіх, як прихильники московської церкви в Україні…

  3. супер. Борис – цікава людина. Релігійним фанатикам раджу менше бити головою поклони, а то бачу тирсу добряче зворушили))))

  4. СПОВІДЬ СВЯЩЕНИКА
    Прослуживши церкві 21 рік, священик прийняв рішення про розхрещення. У своїй сповіді він пояснює, «чому».
    Про це у своєму блозі пише журналістка Ксенія Карпенко.
    * * *
    У церкві пропрацював майже 21 рік. 8 липня 2013 року пройшов обряд розхрещення.
    Про Церковне Начиння
    Мощі, свічки, кадила і вся інша атрибутика виготовляється в Підмосков’ї, возити все це почав на Україну, після проголошення незалежності єпископ Антоній, в церковних колах – кличка Бурдюк. В даний час перебуває у Росії, служить в РПЦ. Мощі виготовляються в основному з частин різних тварин, як то – собачі кістки, жабяча шкіра, а також з синтетичних матеріалів. Церковникам відомі 4 руки Іоана Хрестителя, – в Римі і Константинополі. Обидві справжні і обидві ліві. Деякі святі мають, якщо глянути по світу, по півсотні пальців, десятки голів, сотні інших деталей.
    Особлива стаття доходів – це «християнські чуда» , появи намальованих насправді ликів святих і різні ікони – чудотворні, мироточащі і кровоточащі. Замість крові використовується дешева фарба, і про ці всі шахрайства знають абсолютно всі священики. Знають і мовчать, бо залишаються аморалами, які є заробітчанами. Зробіть експертизу мощей і ви побачите, до чого прикладаються віруючі.

    Про Зібрання
    Будь-яке зібрання священиків перетворюється в попойку, яка починається з молитви, а закінчується розвозом тіл. Один з священників завжди бажаний гість на цих заходах, бо на спір, за 3 літри горілки демонструє поїдання мухомора.

    Про Хрестики та Прибутки
    Всі чудово знають, що золотих хрестиків в церкві не буває, замість золота – мідь з тоненьким шаром позолоти, собівартість десь біля 2 гривень, продажну ціну т.зв. «золотих виробів» подивіться в будь- якій церкві. Візьміть т.зв. «золотого хрестика» і нагрійте запаленим сірником, він зразу посиніє. Рентабельність така, що наркобізнес відпочиває. Як вам 10000 відсотків? За цей бізнес і був вбитий Володимир Кательницький, голова братства ім Андрія Первозванного. Зарізали його і розрізали на шматки його маму, бо наївні бариги початку 90-их думали задешево скупити хрестики із золота, сподіваючись, що то дійсно золото. Те ж і на свічках.
    Куди йдуть ці гроші? Риторичне питання. Виправдовується будь-яка брехня, тільки б доход.
    Окрема стаття прибутку, – це робота з чиновниками і олігархами. Інколи їх починає мучити щось схоже на совість, але насправді це страх, що колись за злочини доведеться розплачуватись. Це вже віп-клієнти, рядового до них і близько не пустять. Після відпущення всіх гріхів зазвичай застілля і скромні прохання, вже від священика, чи про виділення землі, чи прикриття якогось чергового гей-скандалу, як це було в Тернополі, коли заступилися за настоятеля, який зґвалтував 16 річну прихожанку, чи трошки контрабанди, залежно від того, хто спокутує свої гріхи.

    Про Розпусту
    Щоб уявити масштаб розпусти, треба поспілкуватись з монахами і монашками тет-а-тет. Можу порекомендувати чоловічий монастир в Богуславі, Київської області. Так само духовні семінарії. І це все в будь-яких конфесіях. Тут, правда, греко-католики попереду всіх. Поїдьте в Бучач, Тернопільської області в коледж святого Йосафата. Навіть ми, що багато чого бачили, жахаємось. Практично всі монастирі, – то кубла розпусти.

    Про Віру
    Яка там віра! Меркантильність, лицемірство і атеїзм. При мені люди з Борисполя скаржились на місцевого священика, що не похоронив одиноку літню самотню жінку, бо не було чим заплатити. Чим все закінчилось? Загальним розумінням і таким обговоренням, що люди почувши те – зроду б до церкви не пішли. Ті священики, яким нічого не світить в плані кар’єри, або які ще мають совість, намагаються подалі триматись від високих чинів. В провінцію також відсилають непотріб. Село Карашин, Макарівський район, місцевий батюшка кидає жінку і 5 дітей – і в сусідньому селі відкриває тютюногорілчаний магазин, – по-місцевому називається «У попа».
    Пам’ятаю, якось приїхали люди з Броварського району, з проханням замінити їхнього священика. На підставі того, що священник на Пасху від перепою ледве на ногах стояв, а потім каже старшій жінці, мовляв, чого так багато яєць понаносили, «в мене вже і свині тих пасок і яєць не їдять». Бабуся й спитала, а що ж нести? «Ви м’ясо несіть, м’ясо точно не пропаде”. Потім спотикаючись і плутаючи слова молитви з матюками, почав посвячувати. Результат – переведення в інше місце, на жаль, не знаю куди.
    Розповідати можна годинами. Але, заради правди, скажу, що ті, хто в маленьких містечках і селах ще якось людяніші, бо ближче до людей.

    Духовність 26927 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter
    Опубліковано – 18.07.2013 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)
    Ксенія Карпенко
    Сповідь священика

Залишити відповідь до Ігор скасувати відповідь