Ірен Роздобудько: «Потерпи без масла»

0
104

Ірен Роздобудько…завжди зневажала: а) штрейкбрехерів, б) панікерів, в) популістів-провокаторів.
Зараз звідусіль (радіо, ТБ) – навала галасу про тарифи, «наступний майдан», «білих і пухнастих» і «поганих чорних». На тлі ВІЙНИ. На тлі чергових смертей.

Тарифи? Ціни в магазинах? Колапс? Зубожіння народу…

В чергову передачу на «Ері» телефонують – суцільні «йой». А не хочете – ТУДИ? На війну? Де є одна ціна – життя.

Ми лише на самому початку руйнування СИСТЕМИ. Її за два-три роки не подолати. Та ще й на тлі такої біди, як війна. Звикли до неї? Вже хочеться європейської зарплатні?…
Так, зрозуміло, що війна ще й привід сховати внутрішні проблеми – це «ази» зі шкільної програми. Так, зрозуміло, що вона з часом стає… вигідною обом сторонам, де діють різного роду покидьки, а зона війни поволі перетворюється на офшорну.

Але попри це, всупереч цьому – це наш важкий, повільний, часом, незрозумілий, кривавий, жертовний (багато можна ще додати епітетів) рух вперед. З колесами, в яких стирчить купа патичків, які треба виймати без паніки і волань.

Можливо, це жорстоко, але кожному мужику, що телефонує на якісь там різні ефіри і скаржиться, що «на хліб не може намазати масло», я б сказала: ЙДИ ТУДИ. А якщо – ні, то потерпи без масла. Заткнись, будь ласка. Пожуй гумку.

Або почитай розумних економістів і політологів світу (там , до речі, нині теж все не просто), склади свою думку, подумай, хто мусить дати тобі масла до хліба. Може – сам? Аби не встромляти свій патичок в колесо. Воно і так обертається важко. Але – обертається.

…Східна мудрість каже – «не дай, Боже, жити в час змін». Неправда. У тихому болоті, оточеному квітами і жабками, жити гірше. Ситніше – так. Виконати своє біологічне призначення – так. Виконати і зникнути під ряскою, залишаючи таке ж болото і нащадкам – ні.

Бог розпорядився, аби саме з нашої країни почався цей рух, в якому ми всі узнали ціну абсолютно всьому, що називається «життя і смерть»: любові, ненависті, зрадництву, сміливості, боягузтву, честі, віддачі і загарбанню, «хаті з краю» і самопожертви.
Так що, слава тим, хто живе в час змін і робить все аби вони відбулися.

Інші нехай жують гумку. Аби не заважали.

Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ