Як добре

0
99

Богдан КоропецькийЯк добре, що екран мого ноута набагато менший за формат вікна купе мого помешкання. Купе. І не інакше! Лечу в часі, як у швидкому вагоні.

Ще 10 хвилин тому, як лиш сонечко ясне за обрій сховалось, занурена у роздуми після спекотного дня верба ще не отямилась і знехтувала запрошенням легкого вітерця пуститися в танок, заперечно похитавши вітами своєї зачіски.
Не відповіли взаємністю легкокрилому танцюристу і дві берізки, що, як мені видалось, були вищі за 9-типоверхівку, бо наввипередки тягнулись до круглолицього місяченька, вважаючи, нібито тільки на них той звертав увагу.

А цей, прихований у ще прозорість вечора, минав їх високі постаті, бо був зачарований красою пишної, червоної, сповненої почуттів молодої троянди, що розцвіла серед кількох бутонів у кущі, і під спів цвіркуна, занурена у собі після достойних компліментів, тривожно розважала, як промине її перша ніч на моєму квітнику.

Тільки пральна машинка монотонно римувала свою прозу буття. Заки допомагатиму дружині розвішувати рушнички-майки-штанці, час безжально затемнить поезію вечора… Але вона триватиме у зустрічах, у снах, у мріях. Правда?

Богдан КОРОПЕЦЬКИЙ, дяк, колишній боксер

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ